Выбрать главу

У той самий день пам'ять святого мученика Урпасіяна, який страждав за Христа в Никомидії від Максиміяна-царя.

І святого Кисарія, брата святого Григорія Богослова.

У цей самий день у Продозі згадано святого мученика Діонисія Конитського, що пам'ять його буде завтра, 10-го березня, разом зі святим мучеником Кодратом.

Ще Пролог тут же згадує святого Тарасія, але не повідомляє, якого, бо в Місяцеслові знаходимо Тарасія святого хіба одного - 25-го лютого - патріярха Царгородського.

Місяця березня в 10-й день

Страждання святих мучеників Кодрата, Кипріяна, Діонисія, Анекта, Павла, Крискента та инших з ними

Коли гоніння велике на християн від царів і князів нечестивих налягло, по-різному і люто ісповідників Христових мучили й убивали, багато вірних, боячись нестерпних мук, покидали гради, доми і маєтки свої і, втікаючи, ховалися в пустелях, і горах, і проваллях земних, воліючи краще зі звірами, аніж з нечестивими ідолопоклонниками жити, щоби змогти без вади зберегти святу свою в Христа Господа свого віру. У ті люті часи жінка благовірна на ім'я Руфина з Коринтського граду через страх перед катами втекла до пустелі і ховалася, поневіряючись непрохідними місцями. Вагітною ж була, коли втекла з града. Коли сповнилися дні, народила дитинча — хлопчика. У пустелі після народження небагато днів проживши, померла. Бог же, що дає їжу усілякій плоті, відкриває руку свою і насичує все живе благоволінням, не зневажив дитинча, яке в пеленах осиротіло, але став йому батьком матір'ю, опікуном і годувальником. Хмарам своїм заповідав зверху — і вони сходили з висоти і схилялися долі, солодку росу виточували в уста дитині і так, наче молоком чи медом, його годували, допоки, підрісши, сам не зміг зілля пустельне їсти, і жив у пустелі подібно до святого Йоана Хрестителя, Богом бережений і Святим Духом наставлюваний і нарозумлюваний до богобачення. Коли ж він став уже юнаком, знайшли його люди вірні і в град привели, де ж читання книжного хлопець навчився і лікарського набув уміння, всілякі в людей хвороби лікував. Але не стільки земного лікування вмінням, скільки ж зверху даною йому благодаттю зцілював недуги людські. Проте від співперебування з людьми і від шуму ухиляючись, бо з дитинства до пустельної безмовности звик, подальші свої дні і літа в горах і пустелях провадив, самотність люблячи і в богомисленні вправляючись, хоч і в град часом приходив заради потреби людей; лікуванням тілесні хвороби, словом же Божим душевні недуги зцілюючи, був для всіх потрібний і корисний. Проте недовго у граді затримувався, знову в любу йому пустельну самоту відходив, у ній же і до старости наблизився. А ті, що його в Христі полюбили, в пустелю до нього приходили, бажаючи баченням святоліпного лиця його і слуханням богонатхненних слів його насолоджуватися і з цього користати. Таким був Кипріян, а з ним Діонисій і Анект, Павло і Крискент, які й постраждали з ним разом за Христа Господа.