Страждання ж їх було таке. Від нечестивого царя Римського Деція прийшов у Коринт ігемон Ясон мучити й убивати християн: бравши їх, кидав до в'язниці. У той час і святий Кодрат взятий був разом із блаженними друзями своїми Кипріяном, Діонисієм, Анектом, Павлом і Крискентом і до в'язниці з ними до инших багатьох християн, що в путах були, вкинений. По якомусь же дні ігемон Ясон, на нечестивому судищі сівши, вивів християн із темниці і поставив собі на допит. Був же серед них старий Кодрат святий, наче воєвода вибраного того Христового полку, що ішов перед усіма й насмілювався за всіх відповідати катові без страху. Почав-бо кат до святого говорити так: "Кодрате, що тебе обезумило, що на такі люті муки самовільно хочеш віддатися? Чи на що сподіваючись, без страху в'язницю і пута вибираєш, позбавляєш себе батьківщини і друзів? Чому не вибереш, царським законам скорившись і поклонившись богам, з нами щасливим бути і солодким цим насолоджуватися життям?" Кодрат же святий відповів: "Ніхто ж, розум маючи природний, солодкого цього життя не відречеться. Але тому що Бог його дарував, через те треба Того, Хто подарував, більше, ніж подароване, полюбити і за благодать такому Дародавцеві похвалами і добродійним віддячити життям і Його славу нашим за нього стражданням розширити всюди. Ані не можна настільки любити коротке життя це, щоб позбутися його і, боячись, честь богоподібну приносити ідолам. Кого ж більшого і правдивішого можемо назвати від Того, Хто великими і вічними дарами благодатей нас від початку збагатив? З таких і стількох дарів кого инівого, якщо не самого Христа Спасителя, можемо пізнати? Кого ж Спасителем наректи є достойним, окрім Ісуса, який за нас муки і смерть перетерпів? Нам-бо, що добродійними хочемо бути, насамперед подбати належить, аби за істинну віру і благочестя перетерпіти муки і ніяк від віри і благочестя не відійти. А тим, які прихильників божественних таїнств звабити й розбестити намагаються, і намір мають злий, і молитва на гріх. Годиться ж кожному вибирати краще, ось знову думати належить, щоби не зразу йти вслід за тими, які, здається, носять образ добродійности, але про реальні справи роздумувати: якщо вони є злими, більший страх загибелі приносять. Знай-бо, що ми праотців наших уставів дотримали, крокуємо до тих, що є кращі. Чому не намагаєшся більше ворожими речами нас переконувати, щоб ми до твоєї частки приєдналися і, Христа покинувши, деінде відійшли? Істина нам є доброю Божою радницею, і закони благочестя для переконання мають велику силу. Вони подібні між собою, єднають нас. І далі міркуймо; за спільним законом природи всім належить померти, і ніхто від того закону смертного вільним бути не може. Коли ж смертна година надійде, усі людські помисли і діяння, неправедно зроблені, загинуть і слава короткочасна в порох перетвориться. А ті, що добродійно і великодушно зроблені, добродійним людям після смерти вічну готують славу. Ми-бо в нашому наміренні до чеснот і мужнього за Христа страждання перебуваючи і в тому наміренні упевнені, тим, що наслідувати нас хочуть, залишимо добрий приклад. Ті-бо, що праведно розуміють і вірять, ні про що більше не піклуються, лише прагнуть до тих, котрі кращі, мають світлі образи, які наставляють їх на досконалість".