У той самий день житіє святого отця нашого Григорія двоєслова, Папи Римського
Григорій святий, Папа Римський, Двоєсловом або Бесідником за гарні свої бесіди названий, народжений був у самому тому старому Римі від батька Гордіяна, матері ж блаженної Сильвії — обох сенаторського благородства, шанованих і багатих. Але не так через сенаторське коріння родина цього Григорія святого була шанована, як же через богоугодних і святих осіб, які в родині тій виявилися. Бо блаженний Фелікс, третій того імени Папа Римський, дідом його був. Свята ж Тарсилла, яка бачила при кончині своїй Господа Ісуса, який до неї ішов, також й Омеліяна блаженна, яка з Тарсиллою вічного життя небесного сподобилася, тітками його були. Але й Сильвія, мати його, у Римській Церкві зі святими вшанована. Такий святий рід ще більше прикрасив своєю святинею Григорій блаженний, з юности чеснот і богоугодження навчившись. Віддавався з дитинства ученню книжному і став філософом дуже добрим і вченим мужем, сповненим розуму і мудрости, через що і на преторський сан його вибрали. Проте він не до світського, а до духовного мав думку і бажання ненастанне, хотівши бути ченцем. Маючи живих батьків своїх, відкладав чернецтво до часу, на те зручного, але, і у світі живучи, був він ченцем волею і чистим у дівстві життям. Коли ж переставився батько його, почав маєток великий, який залишився, витрачати на подання милостині і будівництво святих обителей. У Сицилії шість монастирів збудував і всілякими потребами задовольнив, а сьомий — у Римі, у центрі града, на честь святого апостола Андрія, перетворивши на монастир дім свій, який був поблизу церкви святих мучеників Иоана і Павла, при горі, яка Скавра називається. І в тому монастирі, відклавши з волоссям при постриженні золототканий світський одяг, одягнувся у волосяні чернечого чину ризи. Наставляли його досвідчені старці — Іларіон і Максиміян. Тоді через досить часу став ігуменом тої обителі. Блаженна ж мати його Сильвія жила тоді поблизу воріт церкви святого апостола Павла, у вдівстві своєму працюючи для Господа постом і молитвами, вдень і вночі перебуваючи в домі Господньому. їжею ж її було сире з вертограду зілля, яке й синові своєму, блаженному Григорію, щодня посилала. Милостива ж була вельми до жебраків і убогих і роздала їм врешті всі свої заощадження. Також і син її, блаженний Григорій, настільки був милостивим, що й останнього нічого не жалів, але зразу подавав прохачеві. Якось сидів він у келії своїй і, за звичаєм, книги писав. Прийшов до нього жебрак [був же то ангел Господній] і сказав йому: "Помилуй мене, рабе Бога вишнього, бо навклір я і тонув у морі, і стратив не лише своє, що мав, але й чуже". Той, що любив убогих й істинний раб Христовий — Григорій святий, поболівши за нього серцем, прикликав брата, що служив йому, і звелів, щоб дав він тому чоловікові шість золотих. Жебрак же, дане взявши, пішов. За короткий час, того ж дня, знову прийшов той самий жебрак до блаженного, кажучи: "Помилуй мене, рабе Божий, бо багато стратив, ти ж мені мало дав". Блаженний прикликав знову того, що служив йому, і сказав: "Брате, дай йому й инших шість золотих". Брат так зробив, і взяв убогий той одного дня дванадцять золотих від святого й пішов. Знову ж через короткий час прийшов утретє той самий жебрак, взиваючи до святого: "Змилосердися наді мною, отче, подай мені ще із щедрот своїх, бо вельми багато чужого багатства загубив я у морі". Блаженний же Григорій сказав до того, що служив йому: "Іди, брате, дай тому, що просить, ще шість золотих". Відповів же брат: "Повір мені, чесний отче, що не залишилося ні одного золотого в келії . Сказав йому блаженний: "Чи не маєш чогось иншого дати, одягу якогось чи якого посуду?" Відповів брат: "Иншого посуду не маємо, лише однин срібний таріль, на ньому ж велика пані, мати твоя, за звичаєм, прислала тобі квашене сочиво". Сказав йому угодник Божий Григорій: "Іди, брате, дай жебракові і той таріль, щоб не йшов від нас сумний, бо утіхи в біді своїй шукає". Взявши ж срібний таріль, убогий пішов, радіючи. І вже після того не приходив відкрито як жебрак просити милостині, але невидимо при ньому перебував, охороняючи його і помагаючи йому у всьому, — ангел-бо Господній приставлений був до святого, чудесної благодаті силою, нею ж після того Григорій святий був славний, багато-бо в обителі його чуд діялося.