Місяця червня в 13-й день
Страждання святої мучениці дівчинки Акуліни
У краю Палестинському, у граді, що називається Вівлос, мешкали християни, яких самі святі апостоли навчили віри в Христа. Одному з них, на ім'я Євтолмій, що в чесному подружжі богоугодно перебував, подав Господь своє благословення, і зачала жінка його, і народила дівчинку, яку назвали Акуліною. Коли дівчинка мала чотири місяці, мати взяла її і до Євдалія-єпископа принесла. Той же, в ім'я Господа нашого Ісуса Христа дівчинку знаменувавши, огласив і через два місяці святим хрещенням просвітив. Коли ж мала вона один рік, батько її Євтолмій із земних у небесні переселився, а мати виховала дівчинку, і, коли мала вона сім років, усіх християнських звичаїв навчила. Скільки дівчинка роками підростала, стільки більше сповнювалася Святого Духа і була прикрашена Христовою благодаттю, у ній же настільки зростала, що в малих своїх і недорослих літах юности наказ нечестивих царів про ідолопоклоніння, для всіх виданий, мужньо зневажила й потоптала, як наступне явить слово.
Була ж десятилітньою дівчинкою і безперестанку Бога молитвою прикликала. У сьомий рік Диоклитіянового царювання, Волусіян, чоловік один, більше сатанинське, ніж людське поріддя, прийняв антипатство Палестинського краю. Сам істинного Бога, Творця всього, не знаючи, почав всезлісно гонити благочестивих поклонників істинного Бога. І багато доблесних Христових страждальців мужньо подвиги свої здійснили, нев'янучих вінців сподобилися. У той самий час і блаженна дівчинка Акуліна, добре Бога знаючи, часто однолітків своїх переконувала, кажучи: «Яка користь вам з пошанування німих і бездушних ідолів? Хіба ви не знаєте, що ті, які в них вірять і поклоняються їм, суєтну, порожню і душешкідливу, бо демонську, мають надію? Ті боги самі мертві й немічні, як же иншим можуть щось добре зробити?» Однолітки ж питали її: «Ти ж якого бога шануєш?» Відповідала Акуліна: «Єдиного Бога, що створив небо, і землю, і море, і все, що в них. Його шаную і Йому, за достоїнством, кланяюся, Він-бо від віку всім, хто вірив у Нього і покладався на Нього, благодіяв. І сильний Він тим, хто Його прикликає, благотворити до кінця світу». Тоді однолітки мовили: «Ми чули, що Бога, якого ти проповідуєш, юдеї на хресті розіп'яли, і Він помер». Відповідала свята: «Над Ним смерть влади не має, Він же не лише сам ожив, але й тих, що смертю померли, викупив чесною своєю кров'ю й оживив. Він, бачачи людину, що зі шляху істини заблукала, захотів воплотитися і людиною стати, щоб принижене єство наше піднести й наставити на спасенну стежку, винищити диявольську звабу, благодать же, з правдою з'єднану, нам подати». Спитали однолітки: «І хто той, кого ж називають розп'ятим?» Відповіла Акуліна: «Спаситель всіх, який любить людський рід, який, щоб стару людину водою і духом одягнути в нову, добровільно перетерпів страждання, зійшов на хрест, хотівши не лише спасти тих, що на землі живуть, а й тих, що адом одержимі, із пут смертних визволити. І воскресши, на третій день очевидно показав те, що в час Другого Його Пришестя спільне всім має бути воскресення з мертвих». Тоді співрозмовники сказали: «Якщо той, про кого ти кажеш, стільки у світі доброго зробив, то чому юдеї, з роду яких і Він був, не мають Його за Бога?» На це відповіла благомудра Акуліна: «Завжди той рід ухиляється з праведного шляху. Мають стверділу шию і злістю осліплену душу: те, що праведне й істинне, — відкидають. Тому того, хто зробив їм так багато добра, відреклися, на хресну смерть Пилатові передавши».
Так блаженна дівчина часто з однолітками своїми говорила. Никодим, один з рабів антипатових, чув розмову, пішов до нього і сповістив, що є дівчинка у граді тому, яка не підкоряється царським наказам про пошанування богів і зневажає їх, бісами називаючи, иншого ж когось, розп'ятого, проповідує Богом і дітей від давнього батьківського богопошанування відвертає. Про це довідавшись, антипат послав слуг схопити блаженну дівчину. Взяли на страждання святу мученицю Акуліну в другий рік антипатства Волусіяна, у дванадцять років від її народження. І на судище нечестиве привели. На неї поглянувши, антипат сказав: «Чи ти противишся царським велінням й инших зваблюєш, аби не скорялися богам нашим, але щоб розп'ятому чоловікові поклонялися? Хіба не знаєш, що царі звеліли тих, які Ісуса визнають, всіляким мукам і смертній карі передавати? Тому й ти покинь розп'ятого, достойну ж безсмертним богам честь і жертви принеси, щоб не переконати нас віддати тебе на муки». Відповіла блаженна Акуліна: «Якщо мене гірким, о антипате, передаси мукам, станеш причиною нетлінного вінця, його ж від Спасителя мого прийняти сподіваюся, бо Його ісповідую і ніколи Його, навіть у найлютіших муках, не відречуся. Тому не зволікай. Всілякі на мене винаходь муки, аби зрозуміти, що я перед тобою стою озброєна вірою і мук твоїх не боюся. Волусіян же почав її переконувати ласкавими словами, кажучи: «Бачу, що ти ще юна, гарна і вродлива, тому змилосерджуся над тобою. Якщо віддам тебе на муки, то зразу молоде твоє тіло розшматують, кати ж не є милостивими, вони після лютих мук гіркій смерті віддадуть тебе й позбудешся життя в юності своїй, і не поможе тобі той, кого ти ісповідуєш, — Бог християнський». Свята ж відповіла: «Не потребую твого милосердя. Ти, думаючи, що наді мною змилосердився, більше мені нашкодити хочеш, бо від правдивого Бога намагаєшся мене відкинути. Тому прошу тебе: не милосердися наді мною, а жорстокішим до мене будь, аби з мого терпіння довідатися, що ті, які покладають надію на Христа, нездоланні».