ня нашого, сказала йому: "Ось я задля хрещення, яким же ти в Христа хрестився, вірячи покаянню твоєму і милосердячись над тобою (вельми співстраждаю зі страждаючими), приступлю до Сина і Бога мого й молитиму Його, щоб прийняв тебе, каянника". Те мовивши, Пречиста невидимою стала, і вже почало світати. О, яка була щаслива та ніч грішникові, в яку сподобився такого бачення Пречистої Богородиці і такої бесіди з нею! Після того видіння Теофіл здобув печалі своїй відраду і більшу надію, пробув ще три дні, плачучи і молячись, на ікону Пречистої Богородиці взираючи, і припадаючи до неї, і головою до землі б'ючи, і сподіваючись на Бога, що спасе його молитвами Богоматері. Через три дні знову явилася йому надія і прибіжище наше Пренепорочна Мати Господня. Радісним лицем і світлими очима взирала на нього, кажучи: "Чоловіче Божий, угодне покаяння твоє милосердному Владиці Богові, почуто молитву твою, і сльози твої прийняв задля мене. Дивись-бо, щоб і ти віднині зберігав праведну до Нього віру аж до дня кончини своєї". Теофіл же відповів їй: "Справді збережу, о Владичице моя преблагословенна, ані не переступлю веління твого: тебе маю перед Богом покровом і заступництвом і на тебе все своє уповання і всю надію свою покладаю. Знаю, о пані премилостива, що нема иншої людям допомоги і покрову, окрім тебе, і ніхто ж, уповаючи на тебе, не осоромиться, і, через тебе просячи Бога, ніхто не буде покинений. Тому і я, грішний, молюся до твоєї безупинної благости, що лікує немочі наші: відчини двері милосердя твого для мене, заблукалого, що впав у глибину трясовини, і звели, щоб віддалося мені в руки те моє прокляте рукописання, яке я дав сатані, зваблений. Те дуже бентежить душу мою, ані не можу зупинитися у великій журбі, поки те рукописання в руках у диявола". Пречиста ж Діва після слів його тих стала невидима, а він ще залишився на три дні, віддано молячись, як же і раніше. Після того заснув з превеликого труду і бачив у сонному видінні Пречисту Богоматір, що несла до нього хартію того його рукописання. Він же з радости збудився, Пречистої Діви не побачив, проте рукописання своє знайшов — на грудях його лежало з печаттю цілою. Тоді і з радости, і з жаху більше знеміг тілом і був як напівмертвий. Опісля, отямившись, воздавав велику вдячність милосердному Владиці Христу і милосердній Богоматері — помічниці і захисниці своїй. Наступного дня була неділя, пішов у велику церкву, в якій архиєрей літургісав. Після читання святого Євангелія зблизився до єпископа, який благословляв людей, кинувся в ноги йому, молячи і кричучи, аби вислухав його, бо хоче, щоб усі почули, як сповідатиметься з діл своїх. І почав розповідати детально про все, що трапилося з ним: як засмутився через звільнення своє з економської служби, і з печалі до відчаю прийшов, і відрікся Христа Бога і Пречистої Богоматері, віддався сатані рукописанням. І як після того постив, і молився, і плакав, бачив Пречисту Богородицю, і розмовляв з нею, і прощення гріхів отримав, і рукописання його було йому повернене. Те все по черзі перед єпископом, щоб усі чули, розповів, віддав у руки його ту хартію запечатану, яку сатані на себе дав був, і просив єпископа, аби звелів її голосно прочитати, щоб усі точно довідалися про його гріх. І щоб Боже милосердя, яке Богородиця випросила, прославили. Єпископ, розкривши хартію, віддав її дияконові, той же став на амвон і почав читати — дивувалися всі такій жахливій справі. І розуміли всі клирики і цілий народ, чоловіки й жінки, і малі хлопці, що було Теофілові: як впав і як встав і як рукописання своє прийняв. Єпископ же почав до всіх голосно говорити: "Прийдіть, усі вірні, прославимо преблагого істинного Бога — Господа нашого Ісуса Христа. Прийдіть, о благочестиві й боголюбиві, побачити чуда дивні, прийдіть, о христолюбці, і розумійте, що премилосердний Владика наш не хоче смерти грішних, але на покаяння їхнє чекає. Прийдіть і побачите, о правовірні, наскільки багато може каяття сердечне, зітхання і сльози. Хто не здивується, о брати і отці, великому й невимовному терпінню милостивого Бога? Хто не почудується безмірній доброті і чоловіколюбству Його, що являє нам, грішним? Чудо насправді. Мойсей-пророк постив сорок днів — прийняв від Бога таблиці закону. Так і брат наш Теофіл сорок днів постив — прийняв своє рукописання, яке сила Божа забрала в сатани, заступництвом Божої Матері. Вознесімо й ми з ним, о любі, вдячну пісню Владиці, що милосердно прийняв його покаяння через заступництво Пренепорочної Богоматері, яка є для людей мостом до Бога, надією тим, що у відчаї, пристанню тим, що в бідах, дверима істини, які відчиняють милосердя своє грішникам, що стукають, і молитви наші приносять до народженого від неї Бога нашого. І що ще скажу? Яку пісню заспіваю на прославу Матері та Сина? Справді дивні діла Твої, Господи, і ніяких слів не вистачить, щоб хвалити чуда Твої. Воістину величні діла Твої, Господи, і все премудрістю створив Ти. Воістину годиться нині мовити євангельське слово: "Винесіть одяг перший, і одягніть його, і дайте перстень на руку його, і взуття на ноги, і приведіть теля, вгодоване на жертву, заколіть, і, ївши, возвеселімося, бо цей брат наш Теофіл мертвий був — і ожив, загинув — і знайшовся". Коли те говорив єпископ, Теофіл лежав у ногах йому, плачучи. І простягнув єпископ руку, підняв його із землі. Той же, вставши, просив єпископа, аби спалив те рукописання його. Єпископ же звелів самому йому рукописання своє спалити. І спалив його Теофіл перед усіма. Люди ж, бачивши спалення нечестивої тої хартії, взивали довгий час зі сльозами, кажучи: "Господи, помилуй!". Тоді єпископ звелів народові затихнути, почав відправляти Божественну Службу. Закінчивши її, зробив Теофіла причасником Пречистих і Животворних Божественних Таїнств Тіла і Крови Христової — і зразу просвітилося лице Теофілове, як сонце. І всі, що бачили зміну лиця його, прославили преблагого Бога, який приймає в оправдання і святість грішників, які каються. Після цього пішов Теофіл до тої церкви Пречистої Діви Богородиці, де з покаянням і сльозами постив, видіння її святого сподобився і прощення гріхів своїх отримав. І там після трудів спочив трохи. Через три дні, розуміючи, що зблизилася година кончини його, заповів про дім свій, щоб усе роздали убогим. Тоді, попрощавшись з братами, передав чесну свою душу в руки Бога і Божої Матері. І похований був перед святою іконою Пречистої Діви, на місці, де покаяння своє приніс. І славляться в ньому доброта Христа Бога і милосердя Пречистої Богородиці, їй же із Сином її хай буде від нас, грішних, що завжди допомоги її потребуємо, честь, слава, і поклоніння, і дяка нині, і повсякчас, і навіки-віків.