Того ж року в 4-ий день березня привели до святої обителі з Великого Новгорода хлопця, на ім'я Юрій, що був охоплений духом нечистим шість літ і люто мучений. І коли став перед святим образом Богоматері, зразу дух темряви, не терплячи світла Богородичної благодаті, як пітьма перед сонцем, зник — і здоровий був хлопець цілком.
Удова одна, на ім'я Юліянія, захворіла очима настільки важко, що забране було світло очей її, і була сліпа два роки. Чуючи про багаточудесну ікону Пресвятої Богоматері на Тихфіні і про невимовні зцілення, які людям від неї подаються, розпалилася гаряччю віри до Богородиці й обіцяла іти в дорогу до тої ікони на поклоніня. І зразу в ту ж годину дала їй Владичиця в домі її світле прозріння очей року 7097-го. Вона ж вдячність віддати поспішила — ніким не ведена, прийшла до обителі її, і обітницю свою виконала, і сповістила про явлену їй чудесно милість Божої Матері. У той час один кривий, на ім'я Акиндин, не можучи зовсім ногами ходити два роки, бо ноги його скорчені були, повзав на колінах. Прийшов перед багаточудесний Владичиці нашої образ — і зразу розпросталися ноги його, і, вставши, перед усіма ходив здоровий, дякуючи Христові та Його Пречистій Матері. Того ж року в 10-ий день серпня привели з Великого Новгорода у святу обитель хлопця сліпого, на імя Йона, — отримав прозріння біля образу Пречистої Богородиці. Иншого хлопця, біснуватого, на ім'я Максим, вів батько до чудотворного образу Пречистої, і ще в дорозі вони були, як втік із хлопця біс від сили Божої. І, прийшовши до обителі, розповіли вони про чудо, що сталося. І дяку віддали Богові та Богородиці у рік 7099-ий, у 6-ий день вересня.
Жінка, на ім'я Олена, незрячою була два роки і шість місяців, зовсім не бачила світла — прозріла перед багаточудесним образом Богоматері у день недільний на Літургії, коли співали "Достойно є". Иншу жінку незрячу, на ім'я Марія, на празник Успення Пресвятої Богородиці привели до чудотворного її образу — прозріла благодаттю її в рік 7101-ий.
Також чоловік один, на ім'я Климент, ремеслом срібляр, захворів на очі й світло втратив. Отримав здоров'я і прозріння, молячись до чудотворного Богородичного образу. Инший сліпець, на ім'я Филип, п'ять років не бачив світла. Привели його в неділю Православ'я, стояв і молився перед чудотворною іконою Пречистої Богородиці — у час Літургії на перенесенні Чесних Дарів прозрів ясно в рік 7104-ий.
Того ж року із царюючого града Москви прийшов чоловік на ім'я Кирило, на одне око сліпий. І молився до Богородиці — отримав прозріння. Розповідав же про себе, що раніше розхворівся головою й очима сильно. І з великого болю осліп на обидва ока, не бачив світла півроку ані на біль той не мав відради, хоч і велику мав від своїх турботу. Було ж дружині його в сонному видінні таке явлення, що веліло, аби муж її ішов до Тихфіну до чудесного Богородичного образу і прийняв зцілення. Якщо ж не піде, то гірше терпітиме. Жінка ж, збудившись, зразу розповіла мужеві своєму — і почав він молитися гаряче до Пречистої Богородиці, і поклав обітницю піти до Тихфіну — і в ту ж годину було йому полегшення болю. І побачив обома очима світло, і цілком став здоровий. Але тому що обітницю свою від часу до часу відкладав, цілковито про те забув і не виконав обіцяного, за якийсь рік знову найшла на нього попередня хвороба. І знову на обидва ока осліп. Тоді, згадавши про невиконану обіцянку і гріх свій пізнавши, почав плакати й ридати, каючись, і знову обіти постановив, і молився до Пречистої Божої Матері. І знову милосердям її отримав здоров'я. І прозів на одне лише око. А друге залишилося сліпим. Не відкладаючи, вирушив у дорогу до Тихфіну до чудотворної ікони. Коли її побачив одним оком, зразу відкрилося йому й друге. У той самий рік, у 9-ий день грудня, прийшло в обитель двадцять троє чоловіків, серед них найголовнішими були Григорій і Михаїл. Вони склали молитви подяки перед чудотворною іконою Пречистої й розповіли про себе, що були в океані далеко, ловили морських звірів, через бурю затрималися на пустельному березі довгі дні, і закінчилися в них харчі, і при смерті були від довгого голоду. Кожен-бо, чекаючи смерти, молився до Бога за відпущення гріхів своїх. Згадали ж про чудотворну ікону Пречистої Богородиці на Тихфіні і почали до неї молитися старанно — і тої ж ночі, коли один з них задрімав, явилася швидка Помічниця, наказуючи, аби їли траву, що там росла, потім буде їм легка водна дорога до повернення. Той, що бачив те видіння і явлення, розповів своїм друзям — скуштували тої трави і виявили, що смак має надзвичайний, і ситість хліба, і була їм та трава як колись ізраїльтянам манна в пустелі. І їли ту траву двадцять днів, аж поки не припинився шторм.