Прославляючи багатьма чудами угодника свого Сампсона, Бог дав його гробу виточувати цілюще миро. Хворі на різні недуги, помастившись ним з вірою, отримували здоров'я. І трапилося, що той самий Лев-вельможа знову занедужав усім тілом і лежав розслаблений, усі частини тіла були недієвими. Коли ж миром, що з гробу святого Сампсона виходило, по цілому тілі був помазаний, — зразу здоровим став. Також очима якось дуже заслаб — тим же цілющим миром полікувався. Віддаючи безкорисливому лікареві своєму вдячність, прийняв на себе опіку про його притулок для подорожніх, який тоді вже занепав, і подавав до нього все необхідне з майна свого. Не зайвим є згадати, що в тому притулку урядником був Єнесій — життям лінивий, у службі недбалий, усі потреби хворих і подорожніх виконував абияк. Однієї ночі преподобний Сампсон явився йому не уві сні, але наче насправді, бив його залізом, говорячи з гнівом: "Чому не вважаєш на службу свою і не сповнюєш потреб подорожніх і хворих!" Від того биття Єнесій настільки розхворівся, що віднявся йому голос, і був німий, і тіло його ціле синє було від завданих ран. Наступного дня приходило до нього багато людей — нічого говорити не міг, лише тіло своє синє показував. Тоді, взявши картку і перо, написав, яку мав від святого кару. Про те довідавшись, вищезгаданий Лев прийшов відвідати хворого урядника. І бачив, що він ціле тіло від биття синє має, говорити не може, почав гаряче до святого Сампсона молитися, кажучи: "Святий угоднику Божий, знаєш мою до тебе віру і сердечність, зроби так, аби Єнесій про те, що витерпів і що на хартії написав, розповів своїм власним язиком — на більше сповіщення чуда і на прославлення імени Божого". Коли він так молився, розв'язався язик Єнесія, й уста відкрилися, і все, що було йому, розповів детально — і з того часу виправився на добре. Люди ж благоговійні, порадившись, впросили патріярха, аби той притулок преподобного Сампсона освятити на церкву, — і було так. На прийняття подорожніх і на спочинок недужих инший дім і лікарню при церкві тій збудували. Після цього досить часу минуло, був инший урядник притулку, на ім'я Євстратій, також не дбав про хворих і подорожніх, ще ж до того був скупий. Якось не давав людям олії багато днів, через що Божою карою захворів на очі. Один же з друзів його, на ім'я Лев, не той, про якого раніше йшлося, але инший того ж імени, служачи в тому ж притулку, сказав Євстратію: "Дай досить олії для хворих і подорожніх — і здоровий будеш на очі. Якщо ж не віриш словам моїм, дам тобі на це рукописання своє". І, сівши, написав так: "Я, Лев, покладаючись на чудотворця Сампсона і вірою безсумнівною до нього утверджуючись, поручником себе тобі віддаю, що, коли даси досить олії убогим і подорожнім, зцілишся очима: святий Сампсон здоров'я тобі від Бога випросить". Євстратій, те рукописання прийнявши й олії досить дати обіцявши, став того ж дня на очі здоровий. Але тому що на вдачу був скупий, знову почав не давати олії. Й однієї ночі явився йому преподобний Сампсон, кажучи з гнівом: "Чи насміхаєшся з мене?" Тим видінням настрашений, Євстратій наступного дня прикликав друга свого Лева і віддав йому багато олії, просячи, аби він помолився за нього до святого за прощення гріха його.
Муж чесний один з радників царських, на ім'я Варда, впав у недугу, що називалася карбункул, від неї ж утворилися йому на грудях великі й невиліковні рани — і страждав люто довгий час. Коли надійшов день пам'яті святого мученика Мокія, лікарі, які при ньому були, й инші домашні пішли до церкви мученикової на всенічну. Хворий же на ліжку лежав, сумував дуже через те, що не може йти до церкви на празник і поклонитися чудесному гробу преподобного Сампсона, який у тій мучениковій церкві був. Коли він через те сумував, явився один муж старий, кажучи: "Встань". Відповів хворий: "Як можу встати? Зовсім знеміг я тілом від важкої хвороби". Той же мовив: "Я тобі кажу: встань і йди до церкви Святого мученика Мокія, його ж свято сьогодні. І помолися біля гробу Сампсона святого". Те мовивши, невидимий став. Хворий же відчув у собі міць, почав потрохи з ліжка вставати й не чув болю своїх ран. Зняв з рани лікарську пов'язку і пластирі — побачив, що рани цілком погоїлися. Сповнився радости, одягнувся у святковий одяг і пішов до церкви. Побачили його всі, що виздоровів несподівано, здивувалися й прославили Бога.