Вийшовши з Атен, Павло пішов до Коринту і перебував там в одного жидовина на ім'я Акила. Прийшов же до нього і Сила з Тимофієм з Македонії, і служили разом Слову. Був же Акила з жінкою своєю Прискиллою майстерністю скинотворець. І навчився Павло їхнього ремесла, працював разом з ними, з труду рук своїх їжу собі й тим, що з ним, добуваючи, як же і до солунян говорить: "Не задарма хліб їмо у когось, але вдень і вночі трудимось, щоб нікого не обтяжити". І знову: "Потребі моїй і тим, що зі мною, послужили руки ці мої". Сперечався ж з юдеями на зібраннях щосуботи, свідчачи, що Ісус — Христос, істинний Месія. Перед юдеями і кривдниками струсив ризи свої, кажучи до них: "Кров ваша на голову вашу, чистий я. Віднині я до поган іду". І коли хотів Павло відлучитися з Коринту, явився йому Господь у видінні нічному, кажучи: "Не бійся, але проповідуй слово, не мовчи, тому що багато в граді цьому людей, які повірили в Мене. Я ж з тобою, і ніхто не зможе скривдити тебе". І пробув святий Павло у Коринті рік і шість місяців, навчаючи слова Божого юдеїв та еллінів. І багато, повіривши, охрестилися, і Крисп, начальник собору, зі всім домом своїм, повіривши, охрестився. Деякі ж із супротивних юдеїв напали разом на Павла, привели його на судище до антипата Галліона (який був братом Сенеки Філософа), але той не хотів судити Павла, кажучи: "Якщо б якесь погане діло вчинив, то судив би його. Суперечці ж вашій у словах і законі вашому суддею бути не хочу". І вигнав їх із суду. Після того святий Павло ще досить днів там пробув і, з братами попрощавшись, відплив до Сирії з тими, що були з ним. Пішов же за ним і Акила з Прискиллою, і пристали в Ефесі.
Там, проповідуючи слово Господнє, багато чуд робив святий апостол Павло: не лише-бо руки його були чудотворні — дотиком зцілював усіляку недугу, а й обрусці його, хустки, що ввібрали піт тіла його, ту ж силу чудотворення мали. Коли їх клали на хворих, зразу ті зцілювалися і духи лукаві з людей утікали. Те бачили деякі з юдейських мандрівних заклиначів — насмілилися й собі ім'я Господа Ісуса над біснуватими прикликати, кажучи: "Заклинаємо тебе Ісусом, якого ж Павло проповідує". Відповідав же дух лукавий, кажучи: "Ісуса знаю, і Павла знаю, ви ж ким будете?" І скакав на них чоловік, в якому був дух лукавий, долаючи їх, бив їх і ранив, що ледве, голі, втікали вони з рук біснуватого. І довідалися про те у всьому Ефесі юдеї та елліни, і напав страх на всіх, і величали, ім'я Господа Ісуса, і вірило в Нього багато людей. Ті, що волхвували у граді, приймали святу віру, збирали свої книги чар, нарахували ціну за них на п'ять тем срібла і спалили книги перед усіма — так сильно слово Господнє росло й міцніло.
Бажав же Павло іти до Єрусалиму, говорив: "Бувши в Єрусалимі, годиться мені також Рим побачити". Коли піднялося збентеження в Ефесі від робітників храму Артеміди, Павло святий після трирічного там затримання вийшов до Македонії, звідти пішов до Троади, де пробув сім днів. Коли зібралися учні в день недільний переломити хліб, влаштував з ними бесіду довгу: хотів зранку вийти звідти — і затягнув слово до півночі, свічок багато у світлиці тій горіло. Хлопець же один, на ім'я Євтих, сів у вікні, обважнів сном глибоким — упав з третього поверху і помер. Зійшов Павло, впав на нього, сказав: "Не говоріть, бо душа його в ньому". І знову зайшов Павло до світлиці, і привів хлопця живого, й утішилися немало. Досить же Павло святий говорив аж до зорі і, зі всіма вірними попрощавшись, пішов звідти. І прийшов до Мілету, послав до Ефесу, щоб прикликати до себе духовний чин. Сам-бо не хотів йти до Ефесу, щоб не затриматися, бо поспішав до Єрусалиму. Прийшли до нього з Ефесу духовні особи, і виголосив апостол до них повчальне слово. "Зважайте на самих себе, — казав, — і на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб ви пасли Церкву Господа і Бога, яку Він здобув своєю кров'ю". І провістив їм про вовків хижих, які мають після його відходу напасти на них. Розповів їм про намірену дорогу свою: "Я, — казав, — зв'язаний Духом, іду до Єрусалиму, що має там статися, не відаю. Говорить же мені Дух Святий, що пута і скорботи чекають мене в Єрусалимі. Але нема мені через те жодної журби, ані не маю душу свою цінною для себе, хіба хочу закінчити шлях свій з радістю, і службу, яку прийняв від Бога, закінчити". Тоді сказав до них: "Нині я знаю, що більше не побачите лиця мого всі ви". Тоді плач був великий всім, і кинулися на шию Павлові, цілували його, сумували через слова його, що сказав їм, що більше не бачитимуть лиця його. І відпроваджували святого апостола до корабля. Він же, давши всім останнє цілування, вирушив у плавання. І минув багато градів і країв, що при морях і на островах, і всюди вірних відвідав і утвердив. Пристав у Птолемаїді, і прийшов до Кесарії, і перебував у домі святого Пилипа-апостола, одного із семи дияконів. Прийшов до святого Павла пророк, на ім'я Агав. Він, взявши пояс Павловий, зв'язав свої руки та ноги і мовив: "Так говорить Святий Дух: мужа, чий це пояс, так зв'яжуть у Єрусалимі юдеї і передадуть у руки язичників". Це почувши, брати просили Павла зі сльозами, аби не йшов до Єрусалиму. Відповів їм Павло, сказав: "Що робите, плачучи і краючи моє серце? Я-бо готовий за ім'я Господа Бога не лише бути зв'язаним, а й померти в Єрусалимі". І замовкли брати, мовивши: "Воля Господня хай буде".