У той самий день страждання святих мучеників Фронтасія, Северина, Северіяна і Силана
Святого Фронтасія, Северина, Северіяна і Силана блаженний Фронтон, перший петрагорійський єпископ, послав проповідувати слово Боже, щоби всюди сіяли його. їх же Сквиридон-ігемон схопив і спитав, кажучи: "Скажіть мені, звідки ви? І якими іменами називаєтеся? І чому не лише не приносите жертви богам, а й тих, що хочуть пожертвувати, відвертаєте, і храми їхні руйнуєте, і не знаю, якою владою це робите". Фронтасій відповів: "О ігемоне, позбавлений божественної чесноти, чому нас питаєш, коли всю правду винищити намагаєшся? Але розсуди перед тим, хто душу твою і тіло створив, і зрозумієш правду. Ідоли ж язичницькі — діла рук людських, ані собі користи принести, ані иншим помогти не можуть". Сквиридон сказав: "Бачу, що сміливі ви в багатослівності, якої від учителя вашого навчилися". Северин і Северіян відповіли: "Багатослів'я наше правдиве. Ти шануєш ідолів — каміння, демонам поставлене, глухе, німе, суєтне". Сквиридон сказав: "Здобудете життя, якщо жертви принесете богам". Відповів святий Фронтасій: "Здобуток наш — жити й померти в Христі". Тоді ігемон, звернувшись до Силана, що знався на музичних співах, на гуслях, кимвалах милозвучних і лірах, спитав: "Ти, юначе, чому жертви не принесеш?" Святий Силан відповів: "Я Господу моєму — Ісусові Христу — жертву приношу, який благодаттю хрещення свого світ омив від скверни". Ігемон сказав: "Як обмив?" Відповів Силан: "Господь мій Ісус Христос сказав учням своїм: "Ідіть у світ, проповідуйте, хрестячи в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Хто повірить і охреститься — спасенний буде, а хто не повірить — осуджений буде". Так і ти, о ігемоне, якщо повіриш в Христа й охрестишся — спасенний будеш. Якщо ж не повіриш — засуджений будеш". Ігемон же розгнівався, звелів їх за град на місце смертне вивести і муками жорстокими мучити. Ще ж, як Спасителеві нашому Ісусові Христу, що був терновим вінцем вінчаний, залізні цвяхи, на подобу вінця тернового, у голови їхні встромив і до стовпа прибив. Було ж у голові кожного по дев'ять цвяхів. Проте лютий гнів ката ніяк не зміг відвернути від Христа воїнів Його. Коли ж такими муками здолати їх не зміг, видав на них останній суд — щоб голови їм відтяти. Святі ж мученики, схиливши коліна до землі й Богові доручаючи душі свої, шиї ж спекуляторам простягаючи, за Христа муки прийняли. Коли, відтявши голови, нечестиві воїни кинули на наругу мученицькі тіла, у землю не поховані, тоді божественна сила, що була з ними, таке зробила чудо. Тіла їхні раптом — Святий Дух зійшов на них — ожили і, взявши кожен свою голову, що близько лежала, у руки свої, без людської допомоги на свої ноги встали і так до ріки, що називалася Іл, прийшли, і на води зійшли, немокрими ногами, наче по сухій землі, ходили. Перейшовши ж ріку, на високий горб зійшли, а всі на те з жахом дивилися і дивувалися. І, дійшовши до церкви Пречистої Богоматері Діви Марії, у якій святий Фронтон-єпископ молився, увійшли всередину, схилили коліна, голови свої перед ноги його поклали, тіла свої хрестоподібно на землі розпростерли — і стали мертві. Святий же Фронтон-єпископ з Аніяном-пресвітером і з багатьма людьми поховав Фронтасія, Северина і Силана у вищезгаданому храмі з честю і піснями небесними, у повітрі чутними. Северіяна ж, на прохання одної доброчесної жінки, на иншому місці, що було в її володінні, не дуже далеко від святих його співстраждальців чесно поховали. Постраждали ж святі мученики, коли царював у Римі Клавдій, у нас же володів Господь наш Ісус Христос, Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і слава навіки. Амінь.