У той самий день страждання святих мучеників Маркіяна, Никандра, Іперехія, Аполона, Леоніда, Арія, Горгія, Сединія, Іринія і Памвона, які в єгипетському краю різні муки за Христа витерпіли.
У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Теодора Пустельника
Преподобний отець Теодор з юности був скопцем. Покинув світ, став монахом і пішов у пустелю Йорданську. І багато підняв трудів, намагаючись угодити Богові, через те й дар чудотворення від Нього прийняв. Була ж у нього якась потреба йти до Константинополя. Прийшов до моря, побачив корабель, що туди плив, і сів у нього. Коли ж відплили, трапилося, що корабель заблукав у відкритому морі, бракувало води для пиття, багато кораблеплавців і перевізників розгубилися і занепали духом. Преподобний же Теодор встав і, руки до неба піднісши, помолився старанно до Бога, який рятує душі людські від смерти. Тоді з молитвою перехрестив воду морську знаменням хресним і сказав кораблеплавцям: "Благословенний Бог! Зачерпніть води, скільки вам треба". Зачерпнувши, скуштували — і побачили, що морська вода перетворилася із солоної в солодку, як річкова, і наповнили посуд свій водою солодкою з моря. І всі прославили Бога, і старцеві поклонилися до землі. Він же сказав: "Пробачте мені, пани мої, не задля мене сталося це чудо всесильного Бога, а задля вас, бо журилися ви через брак води. Бачив Бог тугу вашу і сподівання на смерть — змилосердився над вами й перетворив морську солоність у річковий солод". Після того і корабель на шлях свій втрапив, молитвами святого того старця, і пристані, куди плив, швидко досягнув. Зробив же й инші чуда цей преподобний отець Теодор і переставився до Бога.
У той самий день переставлення Преподобного отця нашого Анувія ісповідника, Пустельножителя єгипетського
Преподобний Анувій єгиптянин був родом, велику мав віру і любов до Христа Бога. Коли гоніння на християн від ідолопоклонників було, він сміливо визнав Христа перед нечестивими — і мучили вони його. З Божого провидіння його відпустили — пішов у пустелю і жив у ній, подвизаючись й угоджаючи Богові до старости глибокої. Була ж кончина його така.
При березі ріки Ніл, що єгипетський край напуває, зійшлися в один час на одне місце три отці пустельні, Духом Божим ведені, — авва Сур, Ісая і Павло. Спитали один одного, хто куди йде, і виявилося, що всі троє одну думку і намір один мали, — кожен з них ішов до авви Анувія. З місця ж того, на якому зустрілися, була до монастиря Анувія дорога водою три дні, плисти ж уверх проти течії. І сиділи на березі, чекаючи, може, трапиться їм якийсь корабель, що туди пливе, в який сівши, вони б досягли місця, на якому ж преподобний Анувій перебуває. Не траплялося ж їм ніякого корабля довго, зажурилися і сказали собі: "Помолімося до Господа, аби вчинив з нами ту милість, щоб не згубився намір наш і не мав перепон початий шлях, щоб не повернулися ми назад без нічого". Тоді Ісая і Павло сказали до авви Сура: "Ти, отче, найбільше помолися, знаємо-бо, що Бог тебе завжди слухає і нині подасть те, про що проситимеш". Він же звелів їм схилити коліна до молитви, а сам простягнувся хрестоподібно на землі, кинув себе лицем перед Господом. Після закінчення молитви, вставши із землі, побачили лодію, що при березі стояла. І, знову помолившись, сіли в неї. Лодія ж, рушивши, поплила вгору проти течії, гнана вітром і стернована невидимою Божою Силою. Так швидко плили, що за одну годину пройшли шлях, яким три дні з великим трудом плисти треба.