Про все ж те сповістили сторожі тривунові, а тривун цареві. І звелів цар поставити перед собою Сісинія. І, бачивши його, спитав: "Як називаєшся?" Відповів святий: "Я, грішний, називаюся Сісиній, раб рабів Господа нашого Ісуса Христа". Сказав Максиміян: "Які вірші ви співаєте?" Відповів диякон: "Якщо б ти пізнав силу віршів, які ми співаємо, пізнав би і Творця свого". Сказав цар: "І хто творець, як не Геркулес непереможний?" Сказав диякон: "Нам не лише його називати, а й слухати про нього мерзотно". Мовив цар: "Одне з двох вибери собі: або богові Геркулесу принеси жертву, або вогнем спалю тіло твоє". Сказав святий Сісиній: "Я давно бажаю цього — сподобитися постраждати за Христа, Бога мого, і прийняти жаданий вінець мучеництва". Розгнівався ж цар, передав його Лаодикієві-єпарху на муки. Той же вкинув його до темниці Мамертинової, і перебував у ній мученик сімнадцять днів. Коли закінчилися ті дні, захотів єпарх в'язня Христового святого Сісинія-диякона поставити перед собою на допит. І привели в'язня спершу до Апроніяна-коментарисія. Поглянувши, Апроніян побачив його осяяним світлом пречудесним з неба, ще ж і голос було чути, що казав: "Прийдіть, благословенні Отця мого, прийміть приготоване вам царство від створення світу". Сповнився Апроніян жаху і трепету, впав до ніг святого Сісинія, кажучи: "Заклинаю тебе Христом, якого сповідуєш, не зволікаючи, охрести мене і зроби спільником вінця твого". В ту ж годину принесено води і святий диякон Сісиній огласив Апроніяна, благословив воду й ввів оглашенного нагого в купіль, повну води, і мовив йому: "Чи віриш в Бога, Отця всемогутнього, і в Сина Його єдинородного Господа нашого Ісуса Христа, і в Духа Святого?" Той же відповів: "Вірю". Сісиній же святий сказав: "Хай просвітить тебе Отець, і Син, і Святий Дух". І вивів його з води. Тоді повів до святого Маркела-папи — той миром святим помазав новоохрещеного й відправив Святу літургію, причастив обох і всіх, що там були, Пречистого Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа.
Того ж дня в полудні Лаодикій-єпарх звелів поставити перед собою Сісинія-диякона, і прийшов до них блаженний Апроніян-коментарисій, новоохрещений раб Христовий, і почав взивати до єпарха, кажучи: "Нащо бунтує вас диявол на Божих рабів, що таке зло чините невинним?" Єпарх же здивувався зі слів Апроніянових і сказав до нього: "Ось, як я бачу, і ти християнином став". Відповів блаженний Апроніян: "Горе мені, окаянному, що стратив дні свої в нечесті, доки не пізнав істинного Бога". Сказав єпарх: "Справді нині стратиш дні свої". І звелів відтяти йому голову, сказавши: "Якщо цей один не загине, то багато людей загине". І вивели Апроніяна святого з града десь за два миліярії і на шляху Саларійському відтяли йому голову — і прийняв він вінець мученицький. Святого ж диякона Сісинія, а з ним і вищезгаданого Сатурнина-старця звелів єпарх вкинути до темниці і сказав до них: "Якщо не принесете жертви богам, різними страчу вас муками". Сиділи вони в темниці, і приходило до них багато невірних, і хрестилися в них без страху. Коли минуло чотирнадцять днів, почув про те Лаодикій-єпарх, звелів приготувати судище в храмі богині Телюри. І сів на ньому, звелів привести Сатурнина-старця і Сісинія-диякона. Коли привели перед нього Христових в'язнів, залізними веригами зв'язаних, босих, сказав до них єпарх: "То що? Чи не відклали ви суєтних зваб християнських і чи не погоджуєтеся поклонитися богам, яким же царі поклоняються?" Відповів святий Сісиній-диякон: "Ми, грішні, поклоняємося Господові нашому Ісусові Христу, Сину Божому. Перед дияволом і бездушним камінням ніколи не схилимо голів наших". Сказав Лаодикій: "Хай принесуть сюди триподи мідні, на яких же приноситься богам кадило". І зразу принесли триподи мідні з вугіллям гарячим. І примушував кат святих, аби кадило богам запалили. Святий же старець Сатурнин сказав: "Хай зітре Господь богів язичницьких". І зразу триподи мідні розтопилися, наче вода розлилися. Те бачивши, два воїни — Папій і Мавр — возвали, кажучи: "Справді Бог істинний Господь Ісус Христос, якого Сісиній і Сатурнин шанують". Сповнився ж гніву Лаодикій-єпарх, звелів на катувальному дереві повісити святих мучеників Сатурнина і Сісинія й бити їх жорстоко жилами і сукуватим залізом. Вони ж взивали, кажучи: "Слава Тобі, Господи Ісусе Христе, що сподобилися бути друзями рабам твоїм, які постраждали за Тебе". Папій же і Мавр, воїни, що на страждання святих дивилися, знову возвали, кажучи до єпарха: "Чому бунтує вас диявол на рабів Божих, що так без помилування мучите їх без провини?" Лаодикій же розгнівався на воїнів тих, звелів камінням їх в уста бити, і, розбивши їм губи, вкинув до темниці. Мученикам же, що на катівні висіли, звелів палаючими свічками боки обпалювати. Вони це терпіли, лицями світлі, і дякували Богові. І в той-таки день видав на них кат вирок смертний. Зняли тому їх із катівні, вивели за град шляхом Нументійським і голови їм відтяли. Вищезгаданий же благочестивий муж Трасон із пресвітером Йоаном, тіла їхні взявши, поховали їх на полі своєму при шляху Саларійському.