Бачив же кат, що ніякими муками не може Киріяка змусити до жертв, — звелів припинити мучити його. А сам пішов сповістив цареві все про нього й инших мучеників. І звелів цар Киріяка і всіх, що з ним були в путах, на смерть віддати. Перебувала в тій в'язниці, що й Киріяк із друзями своїми, двадцять одна особа чоловіків і жінок, які Христа ради були путами обкладені. Усіх-бо їх, вивівши за град, мечем потяли, разом зі святим Киріяком, і Смарагдом, і Ларгієм. Прийшов же вночі Йоан-пресвітер, маючи зі собою братів на допомогу, зібрав тіла мучеників і на тому ж місці поховав їх.
У той самий час і блаженну Артемію-царівну, доньку Диоклитіянову, яка в Римі тоді була, мучено від нечестивого того ката Максиміяна й убито за Христа. Не пожалів, окаянний, близьких собі по крові: Артемія була рідною сестрою жінки його Валерії. Він же, усиновлений Диоклитіянові, називав Артемію своєю сестрою. Після убиття ж святого Киріяка і тих, що з ним, вищезгаданий Карпасій випросив у царя собі дім Киріяків, що при Диоклитіянових термах, його ж Киріякові Диоклитіян дав. Увійшовши в дім той, Карпасій бачив у ньому джерело прекрасне, яке зробив святий Киріяк, а Маркел-папа освятив, — охрещувалися там ті, що приходили до Христової віри. Карпасій же, на наругу й образу християнства, перетворив дім той у громадську лазню і блудилище. І сам часто там мився, краще сказати, забруднювався, бенкетуючи з друзями своїми, — мерзотні гріхи тілесні він і ті, що з ним, робили. В один час, звелівши там приготувати собі бенкет, увійшов з дев'ятнадцятьма любими собі друзями їсти, пити, митися ж і блудодіяти. Коли сповнювали втіхи свої, зразу всі мертвими попадали, невидимою силою Божою вражені. І був страх на всіх, що навколо жили. І з того часу замкнули дім той, і ніхто в нього увійти не смів. Тоді нечестивий цар Максиміян Галерій пішов з Риму на Схід, а в Римі царювання, яке мало бути Константинове, захопив Максентій. Між тим же часом клирики римські, зібравшись, пішли вночі до двору того, де святого Маркела приставлено годувати худобу, і вивели звідти пастиря свого.
Максентій же по-хижацьки захопив Римське царство, почав також, як же й попередні царі, катувати. Були ж у ті часи в Римі дві жінки сенаторського благородства — Прискила і Лукина, обидві вдови й вірні рабині Ісуса Христа, усім серцем Йому служили. Мали ж маєтків багато, з яких служили святим у всіляких потребах. Вони побудували гробниці прекрасні у своїх володіннях для поховання тіл мученицьких, бо незліченну кількість християн тоді вбивали за визнання імени Христового. Прискила збудувала гробницю при шляху Саларійському, за три поприща від града. Лукина ж при шляху Остійському, за сім поприщ від града, гробницю збудувала. І забирали таємно вночі тіла мучеників, кинені на поїдання псам, і звірам, і птахам, і в своїх гробницях ховали з шаною. І коли Маркела святого від годування худоби викрали його клирики, пішов він з блаженною Лукиною на місце, де святих мучеників Киріяка, Смарагда і Ларгія потято було. Взявши із землі святі їхні мощі, чистими ж плащаницями з ароматами обгорнули, перенесли в гробницю Лукинину і в кам'яних гробах із шаною поклали. Тоді ж блаженна Лукина дала своє поле у володіння Церкві Римській. Дім же свій прекрасний посеред Риму дала соборові вірних, щоб перетворили його на церкву.