Про чуда преподобного отця нашого Кирила чули не лише в цілому тому краю, але й в инших краях. Князь Михаїл, прозваний Білевським, жив з княгинею своєю Марією вісім літ, не маючи дітей. Журився бездітністю, почув, що Кирило преподобний що попросить в Бога, те отримує. Послав двох бояр своїх до святого з проханням, аби помолився до Бога за нього і за княгиню його, щоб розв'язалася неплідність її. Коли дійшли посланці до преподобного і ще послання від князя не віддали, сказав до них блаженний: "Тому що великий шлях, о діти, з трудом ви пройшли, вірю Богові моєму і Пречистій Його Богоматері, що труд ваш марним не буде: дасть Бог князеві вашому плід дітородства". Вони ж здивувалися, що старець довідався про те, задля чого прийшли, і пізнали, що він великий угодник Божий. І віддали йому від князя послання. Святий же звелів дати їм спочинок. Тої ж ночі було видіння князеві Михаїлу у сні таке. Бачив старця чесного, світлоносного, сивиною прикрашеного, що тримав у руці своїй три посудини і казав до нього: "Прийми те, що просив у мене". Таке саме видіння і в ту ж годину було і в княгині його Марії. Пробудився ж князь зі сну, почав розповідати княгині про те видіння своє, вона ж, з уст його перехопивши слово, мовила: "І мені також старець явився, і три посудини якісь подав, і мовив: "Прийми, що просила в мене". Побачили, що однакове обом було видіння, дивувалися і позначили число дня того. Преподобний же Кирило три дні гостив посланих до нього бояр зі слугами їхніми, потім відпустив їх із благословенням до того, хто послав їх. Відпускаючи, звелів келарові дати їм один і пів хліба на дорогу і трохи риби. Сказали ж ті: "Отче, звели більше дати нам хліба і риби, бо далека дорога, місця ж пустельні, не буде де купити хліба і риби". Святий же сказав: "Ідіть з миром, досить вам буде цього аж до дому вашого". Вони ж, не сміючи більше старцеві надокучати, пішли і думали, де б купити хліба на дорогу, бо двадцять днів чи більше треба було їм йти, даного ж від святого на один лише день вистачить, думали, їм і їхнім слугам. Коли ж стали на перший в дорозі перепочинок, почали варити щось з риби, якої мало мали з обителі. Коли ж варилася риба, багато її було видно. Сівши їсти, поклали пів хліба того — і їли, і наситилися, пів хліба, однак, залишилося, наче ніхто його не їв. Також і риби, яку їли, більшало і було вдосталь. Тоді пізнали, що правду казав їм отець преподобний, мовивши: "Досить вам буде цього аж до дому вашого". І далі не журилися їжею, цілу-бо дорогу, допоки не дійшли до князя, досить їм було пів хліба того. Цілий же хліб принесений князеві з благословенням передали і все детально розповіли. Князь же з радістю прийняв благословення і хліб, дивувався чудам, про які розповідали. І поділили хліб на частки, і всім у домі княжому вистачило, окрайцями роздали. І з'їли як велику святиню, і хто недугу яку мав — зразу одужував після куштування хліба того. Спитав же князь бояр, яких посилав, котрого дня до преподобного прийшли, і побачили, що в той самий день, коли вони прийшли до святого, того числа вночі князь і княгиня однакове видіння бачили. З того часу народилося в князя два сини і донька одна, і розуміли, що то були три посудини від преподобного, у видінні їм дані І мали велику любов до преподобного, і милостині великі посилали в обитель його.
Історія життя і чуд преподобного отця нашого Кирила просторо описана в обителі його, розміщена і у Великій Мінеї Четьї блаженного Макарія, митрополита Московського, яка є в соборній Богородичній церкві в Москві. Ми ж тут, щоб не продовжувати слово, коротко инше згадаймо. Атанасієві одному, що далеко від обителі жив, був хворий і при смерті, послав преподобний свячену воду і здоровим його зробив. Біле озеро, що було велике, коли сильно збурилося, вгамував і рибалок від утоплення врятував. Княгині, дружині князя Йоана Карголомського, яка сліпувала довгий час, прозріння молитвою і кропленням святої води дарував. Брата одного, на ім'я Далмат, який хворів і без Причастя Святих Таїнств (священик служив Літургію і затримався) помер, воскресив із мертвих, щоб причастився Святих Таїнств. Той, причастившись, знову заснув у Господі. Боярин один, на ім'я Роман Олександрович, далеко від обителі преподобного жив, святого Кирила ніколи ж не бачив, лише чув про нього. У хворобі своїй, що лютою смертю загрожувала, коли молився до Пречистої Богоматері, щоб полегшила йому страждання, бачив Пречисту Божу Матір, яка явилася йому з чесним старцем — із цим преподобним Кирилом. Вона сказала до хворого: "Пошли до цього старця, щоб дав тобі свяченої води, і, коли скуштуєш її, здоровим будеш". Зразу після видіння того хворий послав до преподобного прохання про свячену воду. Коли принесли води від преподобного, випив її хворий й одужав в ту ж годину. Пішов тому швидко до обителі і, побачивши преподобного, впізнав зразу, що це той, хто у видінні з Пречистою Богородицею явився йому. Упав до ніг йому, дякуючи. Жінка одна незрячою була три роки, їй молитвою і водою свяченою прозріння дарував й инших сліпих таким чином лікував. Коли ж був великий мор у краях біля Білого озера, ніхто з обителі преподобного не помер. Один лише брат, на ім'я Сосипатр, розхворівся, але й він одужав, молитвами отця преподобного, і прорік святий, кажучи до другого ченця: "Повір мені, брате Христофоре, що жоден з вас швидше від мене не помре, після мого ж відходу багато хто піде зі мною". І збулося те отче пророкування. Чоловіка одного, на ім'я Яків, від лютої хвороби страждаючого, привезли до обителі преподобного задля зцілення. Йому преподобний не лише зцілення подати не хотів, але навіть у монастир його пускати не велів. І лежав хворий перед монастирем, з уст його і носа кривава текла піна. І просили преподобного за хворого — ніяк же до змилування над ним не схилявся. Прийшов же в обитель один чоловік, чесний і любий святому. Він, бачивши страждання хворого, зжалився над ним і склав належне до преподобного отця прохання, щоб змилувався над хворим і випросив у Бога зцілення, як же для багатьох випросив. І сказав преподобний: "Повір мені, дитино, що та хвороба не випадково в нього, але за гріхи перелюбства він страждає. Коли пообіцяє покаятися і зупинитися в таких гріхах, вірю Богові моєму і Пречистій Богоматері, що зцілиться. Коли ж ні, то гірше після цього страждатиме". Пішов же той, почуте з уст преподобного сповістив хворому. Хворий же настрашився, чуючи, що гріхи викриваються, які лише Богові одному були відомі, і зі сльозами обіцяв каятися і перестати грішити. Тоді сам преподобний Кирило прийшов до хворого, змилосердився над ним і прийняв сповідь гріхів його. І помолився над ним — зробив його здоровим, благодаттю Божою.