Після цього преподобний отець наш Кирило від багатьох своїх трудів і старості занедужав, хворобами тілесними охоплений був — зблизився до блаженної кончини своєї. І, прикликавши братів, яких тоді було п'ятдесят три, заповідав їм, щоб після його відходу ніхто не смів щось з уставу спільного життя зруйнувати. Повчивши їх досить, назвав їм ігуменом Інокентія, мужа добродійного, тоді причастився Божественних Таїнств і благословення всім й останнє цілування кожному дав. Ще молитва була в його устах — чесну і святу свою душу передав у руки Божі місяця червня в 9-ий день, на пам'ять тезойменного собі святого Кирила Олександрійського, у понеділок Святої Тройці, тижня празника П'ятдесятниці. Просвітилося ж лице його святоліпне, і пахощі з мощей його вийшли, і плакали за ним учні його вельми, і поховали чесно. Було ж переставлення його в рік буття світу 6935-й, воплочення ж Бога Слова 1427-й, прожив всіх літ життя свого дев'яносто. Прийшов у білоозерську пустелю в шістдесят літ від народження, на місці ж, де створив обитель, прожив літ тридцять. А що в житті своєму благодаттю Божою і Пречистої Богоматері допомогою багато чуд зробив, так і після переставлення свого не припинив чудодіяти, бісів з людей виганяючи і всілякі хвороби у тих, хто приходив з вірою, зцілюючи, як же в просторішій про те історії досить написано. Ми ж, скоротивши слово, славимо Бога, який угодника свого прославив на славу пресвятого Імени свого, славленого від усього творіння нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
У той самий день пам'ять преподобного Олександра, ігумена Куштського, який був з града Вологди, благословенням же Діонисія, архиепископа Ростовського, створив монастир на ріці Кушті, близько озера Кубенського. Богові добродійним своїм життям угодив, переставився до Нього на життя вічне.
Місяця червня в 10-й день
Пам'ять святого священомученика Тимотея, єпископа Пруського
Пруса — град у краю Витинійському, що межує з Фригією і Мисією, поблизу гори Олімпійської. У тому граді святий Тимотей був єпископом, за чистоту свою і святість прийняв від Бога дар чудотворення. Змія-бо превеликого, що оселився під кипарисом у печері і шкодив худобі та людям, молитвою і знаменням хресним убив, закривши йому пащу покровом, яким хліб свячений на божественному жертовнику покривають. Царя одного, на ім'я Арита, що важко хворів і до дверей адових уже зближався, воскресив. Подібно й царицю одну від воріт смерних до життя і від пітьми ідолопоклонництва до світла святої віри навернув. І всілякі хвороби дарованою йому благодаттю лікував, й инших багато чуд силою Христовою зробив, й ученням своїм паству свою просвітив, і багатьох з невірних навернув до Бога. Коли ж настав Юліян-цар, який відрікся Христа, поклонився ідолам і почав люто гонити Церкву Божу, тоді Тимотей святий найбільше трудився в проповіді Божого слова, зміцнюючи вірних, невірних же навертаючи з блуду їхнього. Довідався ж про нього нечестивий Юліян, послав схопити його, привів до себе, посадив до темниці. І багато хто приходив до святого, що в путах сидів, — він їх повчав про Христа, істинного Бога. Сповіщено ж було Юліянові, що єпископ християнський в путах учить своєї віри тих, які приходять до нього. Юліян же послав заборонити йому вчити про ім'я Ісусове. Але той не слухав царя нечестивого і беззаконного — належне без страху чинив. І знову цар довідався, що святий Тимотей без страху вчить про ім'я Христове, розгнівався, послав спекулятора і стратив його в темниці. Вірні, взявши його святе тіло, поховали чесно. І подавалися з гробу його чудесні зцілення недугам на славу Христа, Бога нашого.