У той самий день страждання святих мучеників Олександра й Антоніни Діви
Ці святі мученики не цього місяця і дня постраждали, а в 3-ій день травня, як же стає зрозуміло з кінця наступної розповіді. А тому що в Прологах не там, а тут пам'ять про них покладено, ми також тут страждання їхні розміщуємо.
Було колись гоніння на християн, і багатьох правовірних за віру Христову різними видами мук убивали. Через багато днів взято було і приведено до Фіста, немилосердного ігемона, одну дівчину-християнку, на ім'я Антоніна, з міста, що звалося Кродамнав. її, що благочесно й добродійно жила, вибрав Господь достойною бути мученицького подвигу, воїнів же осоромити й перемогти злохитрого противника — диявола.
Коли ж ту діву поставили перед найлютішим ігемоном Фистом, почав він її дуже підступними словами зваблювати, кажучи: "Панно Антоніно, хочу тебе, дівчину чесну й цнотливу, Артеміді-богині поставити жрицею, дари ж і почесті тобі дати, ще ж і щоб домом моїм цілим ти володарювала". Вона ж довго мовчала, тоді відповіла, кажучи: "Нащо мені суєтні дари обіцяєш? Краще, о Фісте, мого багатства спільником забажай стати, щоб, повіривши в Господа мого Ісуса Христа, скарб вічних благ отримати". Сказав Фіст: "Не буде того, що кажеш. Хай бережуть мене від цього боги, щоб я повірив у такого Бога, краще сказати чоловіка, який був прибитий на хресті і повішений". Сказала Антоніна: "Не приховую я, що Господь наш Ісус Христос на хресті був прибитий і в гріб покладений, але й те про нього визнаю, що воскрес із мертвих у третій день і нині сидить праворуч Бога, Отця свого, як же написано в наших книгах: "Сказав Господь Господові моєму: "Сідай праворуч Мене, допоки покладу ворогів Твоїх до ніг Тобі". На це Фіст відповів: "Марні твої слова, якщо не підкоришся і богам нашим жертви не принесеш, щоб усіма благами у світі насолоджуватися". Мовила дівчина: "Я таким богам бездушним не поклонюся — біси вони, як же в законі Господа мого написано: "Всі боги язичників біси, Господь же небо створив". Фіст сказав: "Чи ти бісами богів називаєш?" Відповіла дівчина: "Так їх називаю, у них же нема ніякої сили ані жодної від них допомоги, вони є не богами, а бісами". Розгніваний тими словами, Фіст звелів воїнам сильно бити дівчину по лиці, аби хоч трохи засоромилася. Продовжував говорити до неї: "Присягаюся богами: якщо наказу царевому не покоришся, найлютішими ранами звелю бити тебе, відвести в блудилище, а потім на вогненне спалення засуджу тебе. Через те даю тобі час три дні подумати, чи ти зовсім відмовляєшся зробити, що наказую тобі, чи схочеш покаятися і богам принести жертву. Багато з вашої віри так само робити починали, як ти смієш робити, але потім, змінивши свою непокору, богам нашим покорилися". Тоді сказала Антоніна: "Роби, що хочеш, нечестивий кате". Повели тоді святу чотири воїни — з радісною душею і лицем веселим пішла до в'язниці. Тим часом ігемон старійшину сторожів таємно до себе закликав і звелів, аби ніякого зла не чинив дівчині, але більше щоб ласкою переконував її від християнства відійти і богам принести жертву, бо, казав, нелегко рід християнський від віри своєї відмовляється. Коли ж старійшина в'язниці святу ту дівчину замкнув у темниці, такими словами переконувати її почав: "Пречесніша Антонінодіво, чому перебуваєш у своїй непокорі? Хіба не краще тобі змінити рішення своє і принести жертву богам нашим, щоб уникнути мук, які мають тобі бути?" Вона ж нічого не відповідала, тож дивувався і не розумів сторож в'язниці, чому не відповідає йому дівчина. Свята ж Антоніна, схиливши коліна до землі, вдень і вночі молилася Господові, без їжі перебувала. Коли ж три дні минуло, раптом грім був, настільки страшний, що й замки темниці розбилися і двері відчинилися самі по собі. Світло ж велике цілу темницю всередині освітило, і голос з неба зійшов, що так говорив: "Встань, Антоніно, і підкріпися їжею, хліба і води скуштуй, і будь мужньою, ані не бійся нечестивого ігемона Фіста, бо Я з тобою". Вона ж, молитви свої закінчивши, промовила: "Амінь". Вставши, з'їла хліба і води і лягла трошки спочити.