Місяця червня в 11-й день
Житіє, подвиги і страждання святого апостола Вартоломея
Святий апостол Вартоломей був одним із дванадцятьох апостолів. Після прийняття в огненних язиках Духа Святого випав йому жереб іти разом зі святим апостолом Пилипом у Сирію та Азію горішню на проповідь Божого Слова. Пішли обидва в ті краї і то разом ходили, то розходилися по містах, то, знову зійшовшись, сітями учення в житейському морі ловили людей на спасення. Коли ж святий Пилип від святого Вартоломея відлучився і в Малу Азію прийшов, благовістуючи в Лідії і Мизії диким і непокірним людям, отримав Вартоломей святий, що в инших градах проповідував, наказ від Бога йти на допомогу Пилипові. І прийшов до нього Вартоломей, зносив однодумно з ним труди і терпіння апостольські, як же про те в стражданні святого апостола Пилипа написано: "Святий Вартоломей-апостол посланий був від Бога на допомогу Пилипові". Ще ж сестра Пилипова, дівчина Маріям, ішла за братом своїм, і всі разом служили людському спасенню. Пройшли ж усі гради лидійські і мизійські, благовістуючи, і багато напастей і прикрощів від невірних витерпіли, биті були і в темницях замкнені, і камінням закидувані, але у всіх тих напастях і ранах благодаттю Божою живі вбереглися й на подальші у благовістуванні Христовому труди вирушали. Дійшли ж і до улюбленого учня Христового Йоана Богослова, який там-таки, в Азії, Христа проповідував. Утішившись з ним духовною радістю, пішли у Фригійський край й увійшли в град фригійський Єраполь, Христа проповідуючи. Був же град той наповнений ідолами, яким поклонялися люди, осліплені звабою бісівською. Ще ж була там одна єхидна, яку мешканці єрапольські мали за бога і в храмі, на її честь збудованому, замкнену тримали, багато різних жертв їй приносячи і її годуючи. Й инших деяких гадів, зміїв і єхидн безумні ті люди з шаною берегли. Спершу святий Пилип з друзями своїми озброїлися молитвою на ту єхидну. Ще ж трапилося тоді бути з ними й святому Иоанові Богослову, він також їм поміг — і перемогли єхидну, молитвою, наче списом, її пробивши, й умертвили силою Христовою. Але святий Богослов зразу відлучився, залишивши їм Єраполь для проповідування Божого слова, а сам пішов в инші гради, несучи світові благовістування. Пилип же святий, Вартоломей і Маріям, залишившись у Єраполі, ретельно намагалися вигнати звідти пітьму ідолопоклонства й запалити велике світло пізнання істини. І трудилися у слові вдень і вночі, навчали зваблених, нарозумлювали безумних і наставляли на путь заблуканих.
Був же в граді тому чоловік на ім'я Стахій, незрячий сорок років — святі апостоли молитвою очі тілесні йому відкрили, проповіддю ж Христовою і душевні очі просвітили, охрестили його і перебували в домі його. Розійшлася ж слава по цілому граді, що Стахій сліпий прозрів, і зібралося багато людей у домі його, і навчали святі апостли тих, що прийшли до них, віри в Христа Ісуса. Принесено ж було багато недужих — і всіх зцілювали молитвою, і бісів з людей виганяли, через те багато людей повірили в Христа і хрестилися від святих апостолів. Антипат же града того мав жінку, на ім'я Никанора. її вкусила змія, і лежала хвора при смерті. Чувши про святих апостолів, що були в домі Стахієвому, які всі хвороби зцілюють словом, звеліла рабам нести себе до них, коли не було її чоловіка вдома. Й отримала від них подвійне зцілення: і від зміїного укусу на тілі, і від бісівського враження душею зцілилася — повірила в Христа після навчання їхнього. Коли прийшов антипат до свого дому, розповіли йому раби, що жінка його навчилася вірити в Христа від подорожніх якихось чоловіків, що перебувають в домі Стахія. Антипат же розгнівався вельми, звелів зразу апостолів схопити, Стахіїв же дім вогнем спалити. І було за велінням його. Зійшлося ж багато людей єрапольських, і схопили святих апостолів Пилипа і Вартоломея і святу діву Маріям. Волочили їх вулицями, б'ючи і насміхаючись з них, тоді вкинули до темниці. Після цього сів антипат на судищі судити проповідників Христових. Зібралися до нього всі жерці ідольські, і жерці єхидни, що загинула, і жалілися на святих апостолів, кажучи: "Помстися, антипате, за безчестя богів наших. Відколи-бо ті подорожні увійшли в град наш, спорожнів вівтар великих богів, забули люди приносити їм звичні жертви, загинула ж і почесна богиня наша єхидна, і цілий град сповнився беззаконня — не жити тому волхвам тим". Тоді антипат звелів стягнути одяг зі святого Пилипа, кажучи: "Мають бути чари в одязі його". Стягнувши, не знайшли нічого. Також і Вартоломея роздягнули. Коли ж підійшли до Маріям, хотівши оголити її дівоче тіло, раптом їм перед очима стало наче полум'я вогненне. Вжахнулися ж нечестиві — утекли від лиця її.