Про Алван-град, де постраждав Вартоломей святий, хай хтось не думає, що то край Алванійський: инший то край Алванія у Європі, инший же град Алван у Великій Вірменії в Азії. Є й инші міста, що так називаються, про що пише ономастикон.
У той самий день житіє, подвиги і страждання святого апостола Варнави
Святий апостол Варнава був одним із сімдесятьох апостодів. Ім'я його перед апостольством було Йосиф, а потім прозвали його Варнавою, як же наступне виявить слово. Народився він на острові Кіпр від батьків левитського єврейського роду, з якого й попередні великі пророки Божі були: Мойсей, і Аарон, і Самуїл. Прабатьки Варнави через війни в Палестині перейшли до Кіпру. Були ж батьки його вельми багаті: мали поле поблизу Єрусалиму, повне не лише садових і земних плодів, а й будинком прекрасним прикрашене, дім-бо свій там мали. З того часу, коли святий пророк Ісая написав: "Блаженний, хто має насіння своє у Сіоні, і дім собі в Єрусалимі", євреї, духовної сили тих слів не знаючи, перебуваючи в далеких краях, намагалися мати в Єрусалимі свої доми. Через те й батьки Варнави дім і поле при Єрусалимі мали. Народивши ж сина, про якого нам слово, назвали Йосифом і в навчанні книжному його виховували. Коли хлопець доходив дорослого віку, послали його до Єрусалиму до славного в той час учителя Гамалаїла, аби досконало навчився розуміння єврейських книг і всього закону Божого. Мав же там Йосиф співучня Савла, однолітка, якого пізніше назвали Павлом. І вчилися обидва разом в одного учителя Гамалаїла, і мали успіхи в розумінні, і в мудрості книжній, і в чеснотах. Йосиф щорано і ввечері приходив до церкви Соломонової, ревно молився до Бога, у постах частих і в повстримності великій дні юности своєї провадив. Дівства ж свого чистоту уважно пильнував, уникав співтовариства безчинних юнаків й ані слухати не хотів того, чим уми юних легко звикли розбещуватися, але завжди пильнував себе, у законі Господньому повчався вдень і вночі. Тим часом Господь наш Ісус Христос після тридцяти років від свого воплочення, починаючи відкривати себе світові, прийшов із Галилеї до Єрусалиму, навчав у церкві і робив чуда преславні — і всі тому дивувалися, і сходилися, щоб поглянути на святе лице Його, і слухати божественних Його слів, солодших від меду і стільників. Бачив же Його і юнак Йосиф і, слухаючи повчань, що виходили з уст Його пресвятих, розчулювався серцем, і дивувався чудам, що відбувалися від Нього. Бачив-бо, як розслабленого біля Овечої купелі зцілив словом, й инших чудесних Христових діл був свідком. Розпалився до Нього сердечною любов'ю і, підійшовши, кинув себе в ноги Спасителю, просячи, щоб поблагословив його і в учні собі прийняв. Господь же, що бачить таємниці сердець людських, розгледів у ньому серце, гаряче до любови божественної, з любов'ю благословив його і йти за собою не боронив. Він же спершу побіг додому, до тети своєї, на ім'я Марія, яка була матір'ю Йоана, названого пізніше Марком. І сказав до неї: "Ходи й побачиш те, що отці наші бачити бажали. Ось-бо один пророк, Ісус із Назарету галилейського, у церкві навчає і великі чинить чуда. І багато хто вважає Його очікуваним Месією". Те чуючи, жінка зразу, все покинувши, пішла поспіхом до церкви й побачила Господа Ісуса, припала до ніг Його, молячись і кажучи: "Господи, якщо я знайшла благодать перед Тобою, прийди в дім рабині Твоєї і входом своїм благослови мій дім". Господь же, бачачи її віру, прийшов у дім її і благословив усіх, що в домі її були. Частувала ж його жінка із шаною, з великою радістю і благословенням прийняла Владику нашого. І з того часу, коли Господь приходив до Єрусалиму, завжди бував у домі Марії з учнями своїми. Коли Ісус повертався з Єрусалиму до Галилеї, пішов услід за ним Йосиф з иншими учнями. Захотів Господь послати дванадцять своїх апостолів на проповідь до загиблих овець дому Ізраїлевого і бачив, що мало їх, як же й перед тим казав: "Жнива великі — робітників мало". Через те явив Господь й инших сімдесятьох учнів, щоб послати їх по два перед лицем своїм у кожен град і кожне місце. І серед тих сімдесятьох спочатку був цей святий Йосиф, якого святі апостоли перейменували на Варнаву, тобто сина утіхи, бо втішений був проповіддю про Месію, що прийшов у світ утішити людей, які з великим бажанням чекали на його прихід. Як синів Зеведея названо було синами грому, бо мали в піднебесній, наче грім, проповідь євангельську прогриміти, так і Йосифа цього святого названо сином утіхи, бо апостольські його труди мали принести обранцям Божим велику радість. Так і Золотоустий святий, про перейменування його розмірковуючи, говорить: "Здається мені, з чесноти прийняв ім'я, бо до цього був гідний і найкращий".