Після Вознесення ж Господнього на небо святі апостоли в Єрусалимі жили спільнотою, як же в Діяннях їхніх написано: "Люди, що повірили, мали серце одне і душу одну, і ні жоден з них з маєтку свого нічого не називав своїм, але було все спільним". І хто був господарем поля і дому, продавав те, приносив гроші і клав перед ногами апостолів. Тоді і святий Йосиф, названий від апостолів Варнавою, вищезгадане те поле поблизу Єрусалиму, залишене йому в спадок після батьків, продав, приніс гроші і перед ногами апостолів поклав, нічого собі не залишаючи: хотів у Бога багатіти, у Нього ж і багатів, як же про нього засвідчено: "Був муж добрий, сповнений Духа Святого і віри". Траплялося ж йому часто бачитися із Савлом і сперечатися з ним щодо Писання про Христа Господа — бажав привести його до святої віри. Але Савло, понад міру відданий батьківським переданням, насміхався зі святого Варнави, наче зі звабленого, і на Христа образи говорив, називаючи Його сином теслі і препростим невігласом, насильницькою смертю замореним. Коли ж убили євреї святого первомученика Стефана, почав Савло переслідувати Церкву, вдираючись у доми вірних, витягаючи мужів і жінок і передаючи їх до темниці. Варнава святий плакав над ним і молився до Бога, підносячи чисті свої руки, аби просвітив душевні Савлові очі, щоб пізнати йому істину. Бажав-бо й у християнській вірі мати собі другом того, кого мав співтоваришем у Гамалаєвому училищі. І не були марними молитва і сльози святого Варнави — настав час Божого милосердя, навернувся Савло до Христа, прикликаний голосом Господнім згори, коли в Дамаск ішов. І перетворився вовк на вівцю: ганьбитель Христовий почав прославляти ім'я Ісуса; і той, хто гонителем був, став захисником Церкви. Після прийняття святого хрещення зразу пішов на зібрання жидівські і проповідував Ісуса, що той є Сином Божим. І перемагав у суперечці юдеїв, які жили в Дамаску. Коли ж повернувся до Єрусалиму, намагався приєднатися до учнів Христових, але всі його боялися, не вірячи, що й він Христовий учень. Тоді святий Варнава, зустрівши його, мовив: "Доки, о Савле, не перестанеш бути хулителем великого імени Ісуса Христа і гонителем вірних рабів Його? Доки будеш противитися страшній тайні, від пророків давно передвіщеній, яка в нинішні часи збулася спасення нашого ради?" Савло ж, припавши до ніг його, зі сльозами сказав: "Прости мені, о учителю правди, Варнаво, нині переконався: все, що ти мені говорив про Христа, — правда. І кого ображав раніше, сином теслі називаючи, того нині визнаю Сином Божим єдинородним, співприсутнім Отцеві і співбезначальним, сяйвом Отчої слави й образом Його Іпостасі, який в останні ці дні себе принизив, прийняв вигляд раба, цілком став людиною від Пресвятої Діви Богородиці Марії, добровільно витерпів хрест і смерть, воскрес із мертвих у третій день і вам, апостолам своїм, явився, і вознісся на небо, і сидить праворуч Отця, і знову прийде зі славою судити живих і мертвих, і Його Царству не буде кінця". Такі слова від колишнього хулителя і гонителя почув святий Варнава, здивувався і просльозився з радости, обійняв його, поцілував і мовив: "І хто тебе, Савле, навчив такі богонатхненні слова промовляти? Хто тебе переконав Ісуса Назарянина визнати Божим Сином? Звідки настільки досконалого пізнання небесних догм навчився ти?" Тоді Савло, весь у сльозах від розчулення серця, мовив: "Сам Господь Ісус Христос, якого я, грішний, ображав і гонив, мене всього цього навчив, бо й мені, хоч і нелюдові, явився, ще вуха наповнені маю Його божественним голосом. Осяяло мене згори дивне світло. Коли я впав на землю зі страху, пролунав до мене голос: "Савле, Савле, чому Мене гониш?" Я ж, тремтячи і жахаючись, сказав: "Хто Ти, Господи?" Він же лагідно й ласкаво відповів мені: "Я Ісус, якого ти гониш". Здивувався ж я довготерпінню Його і, молячись, сказав: "Господи, що хочеш, щоб я робив?" Тоді Він навчив мене всього, що я тобі сказав". Варнава святий, взявши за руку Савла, повів його до апостолів, кажучи: "Той, хто гонив нас, уже наш. Той, хто противився нам, нині з нами в Господі нашому однодумець. Хто був нам ворогом, нині нам друг і співробітник у винограднику Христовому. Ось ставлю перед вами лагідне ягня, яке було звіром диким". Савло розповів апостолам, як на шляху бачив Господа і що Він сказав йому і як у Дамаску насмілився проповідувати в імені Ісусовому. Апостоли ж, чувши це, дивувалися, і раділи, і славили Бога. І був з ними Савло, і виходив з Єрусалиму, і дерзав в імені Господа Ісуса, і перемагав юдеїв та еллінів. Ті ж дивувалися: як той, хто недавно гонив послідовників Ісуса, нині сам Його проповідує. І шукали, щоб убити його. Розуміли ж те брати, завели його з Єрусалиму до Кесарії і скерували до Тарси, на батьківщину його, щоб там Христа проповідував.