Місяця квітня на 27-й день
Пам'ять святого священомученика Симеона Єрусалимського, родича Господнього по крові, апостола із сімдесятьох
Цей святий Симеон, названий родичем Господа нашого Ісуса Христа, сином був Клеопи, брата святого Йосифа Обручника, як же про те давні достовірні історіографи церковні грецькі Євсевій, єпископ Кесарії Палестинської, Георгій Кедрин і Никифор Калістов Ксандопул в один голос свідчать. Йосиф-бо, Обручник Пресвятої Богородиці, і Клеопа — рідні брати, одного батька й матері були. Йосиф — брат старший, а Клеопа — молодший. Той Клеопа після повернення Йосифа з Єгипту взяв у брата свого Йосифа доньку Марію в подружжя і народив з нею цього святого Симеона, який, віку дійшовши, і чуда Господа нашого Ісуса Христа бачивши, повірив у Нього. Після вільних Господніх страстей, і воскресення, і на небо Вознесення, зарахований був до лику святих сімдесятьох апостолів, і трудився, як же й инші апостоли, у благовісті Христовім, проходячи гради і краї, навчаючи і роблячи чуда, просвітлюючи народи світлом святої віри, пітьму ж ідолобісся винищуючи. Тим часом святий Яків, брат Божий, син святого Йосифа Обручника, утримуючи престол святительства єрусалимського, першим був там єпископом, його ж, коли про Христа свідчив, невірні юдеї, з ґанку храму скинувши і в голову палицею вдаривши, убили. Після убивства того відбулося скоро зруйнування Єрусалиму від Тита Веспіянова, яке сам Господь провістив. Після зруйнування ж, коли зібралися ті, що залишилися живими, учні Господні, разом з ними й ті, що по крові родичами були Христа Господа, цього святого Симеона, сина Клеопового, внука і братанича Йосифового, родича ж Господнього, замість святого Якова, брата Божого, поставили другим єпископом Єрусалиму, який почали знову населяти люди, які залишилися. Святий же Симеон, церква Святого Духа, прикрашав собою престол Єрусалимський, заблукалих приводячи до Христа Бога. Тоді, після багатьох років, за царювання Траяна, наклеп на нього зробили заздрісні єретики до Аттика, антипата римського, через дві речі: що з дому Давидового і що християнин. Бо в ті часи гоніння було від царів римських на рід Давидовий і на тих, що вірили в Христа. І шукали їх ретельно всюди, якщо знаходили когось із роду Давидового — страчували, щоб ані сліду царського роду серед юдеїв не залишилося, але щоб вічно римські царі Юдейською землею володіли. Також і тих, що в Христа вірили, мучили й убивали, щоб лише богів язичницьких вшановували у всій вселенній. Тому Симеона святого як того, що з роду Давидового, і як того, хто вірив у Христа і був Його родичем, взяли нечестиві за велінням Аттика Антипата. Старий вже був Симеон святий, більше ста літ мав, і після багатьох мук на хресті (як же і Христос Господь) прибитий був — передав душу свою в руки Божі.