У час, коли затримався Донат святий в Константинополі, було бездощів'я і посуха. На прохання царя святий вийшов за град з литією, молив Бога, аби послав дощ вільний землі висохлій. І зразу настільки великий дощ пролився, що казали люди: «Ось другий потоп має бути». Жалів же цар святого єпископа Доната, що змокне вельми від безмірного дощу в самій ризі, але коли з литії повернувся у двір царський, бачили на ньому ризи його зовсім сухі, й ані сліду вологи не мали, ні одна-бо крапля дощова не впала на них — і дивувалися всі вельми. Цар же веселився вельми через такого угодника Божого, дякуючи Богові, що в дні царювання його послав Господь такого світильника світу, чудотворця найкращого. Після багатьох з ним бесід і після прийняття від нього благословення відпустив Доната на його престол. Дав же всього достатньо на будівництво і прикрашання нової церкви, яку хотів святий на вищезгаданому місці підняти, і коли прийшов до себе блаженний Донат, збудував церкву прекрасну за царське подаяння і гріб собі в ній приготував. І, досягнувши старости повної, відійшов до Господа, щоб стояти перед ним у лику святих єрархів і славити Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного у Тройці Бога, якого всі святі славлять навіки. Амінь.
У той самий день: святий мученик Максим, мечем за Христа у живіт простромлений, помер.
У той самий день віднайдення чесних мощів святого священомученика Василія, єпископа Амасійського. Страждання його дивися цього ж місяця в 26-ий день.
КІНЕЦЬ ВОСЬМОЇ КНИГИ