У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Платона Ісповідника, ігумена обителі Студитської. Дивися про нього в Житії святого Теодора Студита 11 листопада. І преподобних отців Теони, Симеона і Форвина, їхні ж імена в Пролозі згадано.
У цей-таки день Пролог споминає святих мучеників Теодору і Дідима, але вони будуть 26-го травня.
У Великих же Мінеях Четьїх у цей день покладена преподобна Теодора Солунська, про неї ж у грецьких рукописах знаходимо, що народжена була на острові Єгіні від християнських благочестивих батьків Антонія і Хрисаїди. Її ж благочестя і чеснота явна була в той час, коли Христова Церква іконоборною єрессю в царство Михаїла Балби була бентежена. Тою єрессю не лише пошкодилася добра та подружня пара, але, як світло в пітьмі, також правовір'ям просвітилася. Від таких батьків Теодора народжена була, після виховання свого мужеві спершу пошлюблена була і доньку народила, тоді через нашестя варварське переселилася в Солунський град, де доньку свою виростила, уневістила Христові, після того і сама, коли чоловік її помер, у монастир жіночий до доньки своєї пішла і в чернечий чин постриглася. Добродійним же своїм життям, і постницькими подвигами, і послуху трудами настільки угодна була Богові, що не лише в житті, а й після переставлення свого багато зробила чудес. Коли минуло після переставлення її років багато, померла ігуменя монастиря того і поклали тіло померлої в гробницю біля святої Теодори і відкрили той гріб, тоді бачили всі, що там були чудо вражаюче. Бо преподобна Теодора після багатьох після кончини своєї років, наче жива, порухалася, уступивши трохи місця ігумені, яку біля неї клали, даючи просторіше місце начальниці своїй, разом же і смирення своє показуючи і по смерті. Усі, що те бачили, вжахнулися і возвали: "Киріє єлейсон!" Ще ж і миро благовонне і цілюще витекло зі святих її мощів. І робилося багато зцілень помазанням того мира: біси проганялися, сліпі прозрівали, а всілякі недуги лікувалися на славу Христа, Бога нашого.
У той самий день житіє преподобного отця нашого Марка Атенського, який жив у горі Фракійській в Етіопії
Авва Серапіон розповідав, кажучи: "Перебуваючи у внутрішній (Єгипетській) пустелі, йшов я до отця Йоана, великого старця, і прийняв благословення від нього. Сів відпочити по трудах і задрімав у сонному видінні. І бачив двох якихось відлюдників, які прийшли і благословилися від старця. Говорили ж між собою: "Це авва Серапіон, приймімо благословення від нього". І сказав їм авва Йоан: "Нині прийшов з пустелі й дуже втомився, дайте йому трохи відпочити". Вони ж сказали про мене до старця: "Скільки часу минуло, відколи трудиться він у пустелі, а до отця Марка, який живе в горі Фракійській, що в Етіопії, не йде. У всіх-бо постницях пустельних нема рівного тому Маркові. Має ж сто тридцять літ від народження свого і вже дев'яносто п'ять літ, відколи трудиться в пустелі. Нікого з людей, що на землі живуть, не бачив. Деякі святі, що у світі життя вічного, були в нього перед цим і прийняти його до себе обіцяли". Коли вони це промовили до отця Йоана, збудився я з дрімоти і, нікого не побачивши у старця, розповів йому бачене. Той же сказав мені: "Божественне якесь це видіння, але де є гора Фракійська?" Сказав же я йому: "Молися за мене, отче". І після молитви попрощався зі старцем і пішов до Олександрії, був же шлях десь дванадцять днів. І перейшов його за п'ять днів, трудився по жорстокій тій пустелі вдень і вночі, палений удень спекою сонячною, що й саму землю обпалила. Увійшовши до Олександрії, спитав одного купця про дорогу на гору Фракійську, що в Етіопії, чи далеко. Він же сказав: "Справді, отче, велика довжина шляху того. До меж етіопських, гори Хеттеової, двадцять днів шляху. Гора ж, про яку питаєш, далі". Спитав я знову: "Скільки на потребу тілесну брати їжі і пиття? Хочу-бо йти туди". Відповів той: "Якщо морем рухатимешся, не затримаєшся в дорозі, недалеко-бо звідси той край. Якщо ж по сухому підеш, то тридцять днів маєш іти". Я ж, те від нього почувши, взяв воду в плаский гарбуз, трохи фініків і, поклавшись на Бога, рушив у дорогу. І йшов пустелею тою днів двадцять. Ідучи ж, нічого не бачив: ні звіра, ні птиці, — бо не має та пустеля ніякого місця спочинку або їжі, дощ і роса зовсім не сходять туди, і нічого не можна знайти їстівного в тій пустелі. Через двадцять днів закінчилася вода, яку мав у гарбузі, також і фініків забракло. І знеміг вельми, ані далі йти не міг, ані назад повернутися, і був наче мертвий. І ось явилися мені два відлюдники ті, яких спершу бачив у видінні в Йоана, великого старця. Вони, ставши переді мною, говорили мені: "Встань і йди з нами". І, вставши, бачив я одного з них, що присів до землі, обернувся до мене і сказав: "Чи хочеш охолодитися?" І сказав я йому: "Як воля твоя, отче". І показав мені корінь пустельної рослини і сказав мені: "Візьми і їж корінь цей і йди в силі Господній", їв же мало, і зразу охолодився, і без печалі була душа моя, був такий, наче ніколи не знемагав. І показали мені стежку, якою мені йти до святого Марка, і пішли від мене. Я ж, ідучи, зближався до гори вельми високої, що висоти небесної досягала. Не було на ній зовсім нічого, лише земля і камінь. І коли прийшов я до гори, бачив скраю її море, і пішов, сходячи на гору сім днів.