Місяця квітня на 8-й день
Пам'ять святих апостолів із сімдесятьох: Іродіона, Агава, Руфа, Асинкріта, Флегонта і Єрмина
Святий апостол Іродіон родом був із Тарсу Киликійського, родич святого апостола Павла. Служив святим апостолам у всьому, і вони єпископом поставили його Неопатрійським, і багатьох з еллінів ученням святим до Христової навертав віри. За те заздрили юдеї, обступили його з ідолослужителями і мучили сильно. Убили святого: одні камінням уста йому розбили, инші деревом вдаряли по голові, тоді ніж встромили і, як мертвого, кинули у крові. Думали-бо, що він уже помер, залишили тіло й пішли. Але апостол святий, благодаттю Божою, живий залишився, проповідував після того слово Боже в Римі зі святим верховним апостолом Петром. Святий же апостол Павло, з Коринту до римлян пишучи послання, згадував Іродіона святого, який у Римі тоді при святому Петрові був: "Вітайте, — казав, — Іродіона, родича мого". І коли святий Петро розп'ятий був, тоді святого Іродіона (за свідченням Метафраста) разом зі святим Олімпом і з багатьма вірними мечем потяли.
Святий апостол Агав пророчого дару був сповнений, його ж згадують апостольські Діяння так: "Зійшлися з Єрусалиму пророки в Антіохію, встав же один з них на ім'я Агав, назнаменував духом голод великий, який мав бути по всій вселенній, що й було при Клавдії-цісарі". І знову в Кесарії Агав святий провістив святому апостолові Павлу страждання, які мали бути йому в Єрусалимі: "Взявши пояс Павловий, зв'язав свої руки і ноги і казав: "Так говорить Дух Святий: Мужа, якого ж пояс цей, так зв'яжуть у Єрусалимі юдеї і передадуть в руки язичникам". Проповідував же Христа святий Агав у краях, які йому траплялися, і багатьох навернув до Христа Бога. Святого апостола Руфа в Посланні до Римлян згадує Павло святий: "Вітайте Руфа, вибраного в Господі". Став єпископом у Тивах, що в Елладі.
Святий апостол Асинкрит, у тому ж Павловому Посланні до Римлян згадуваний, став єпископом в Ірканії, краю Азійському.
Святий апостол Флегонт, у тому ж Посланні згадуваний, став єпископом у Маратоні, граді Тракійському.
Святий апостол Єрмин, якого в тому ж Посланні згадано, у Далмації був єпископом.
Усі ж ці апостоли із сімдесяти були, по вселенній проповідували благовістя Христове, невірних до істинної віри приводили і, по-різному від юдеїв і еллінів мучені, померли.
У Пролозі замість святого Єрмина написано "святого Єрма". Але знати годиться, що инший є Єрма, а инший Єрмин. Єрма святий у Филипополі був єпископом, а пам'ять його вшановуємо 5-го листопада. Єрмин же святий, якого нині шануємо, єпископствував у Далматії. Дивись про обох 4-го січня.
У той самий день пам'ять святого Келестина, Папи Римського, який жив у час Собору Вселенського третього, що був на злочестивого Несторія за царювання Теодосія Молодшого.
І святого мученика Павсілипа, який за Христа постраждав у царство Адріяна.
У той самий день житіє преподобного отця нашого Нифонта, єпископа Новгородського
Блаженний Нифонт у дні ігумена Тимотея був чорноризцем святого Печерського монастиря і наслідував багато життя великих преподобних отців, трудячись богоугодно молитвою, чуванням, постом і всілякими добродійними звичаями. Коли ж блаженний Йоан, єпископ Новгородський, виснажившись, волею залишив свій престол, на якому двадцять років потрудився, й увійшов на безмовність у монастир, тоді блаженний цей Нифонт, сяючи і в далекі краї багатьох чеснот своїх променями, волею Божою вибраний був усіма одноголосно на престол єпископський Новгорода й освячений у Києві від преосвященного митрополита Михаїла, того імени другого. І так на престол свій зійшов, наче світильник, поставлений на свічнику, багато світліший, великою ревністю за благочинним влаштуванням православ'я просіяв. Віддавався вельми примноженню слави Божої і пильнуванню життя, тимчасового і вічного, словесних овець. Бо насамперед, примножуючи славу Божу старанням своїм, церкву кам'яну Пресвятої Богородиці посеред Новгорода заклав і, Божою допомогою, за короткий час збудував. Церкву престольну святої Софії в тому ж граді іконним писанням всю прикрасив аж до притвору й оловом верх усієї покрив. Тоді пильнував вірно життя словесних овець, спершу тимчасового. Перебував пастир цей добрий у чесноті такій, що, коли збиралися православні на міжусобну боротьбу, він усіляко намагався примирити їх. Одного разу почув, що стоять супроти себе кияни і чернігівчани з багатьма воїнами, хочуть війну зробити. Тому, зразу взявши зі собою вельмож Новгорода, прийшов до супротивників і з Божою допомогою примирив їх. Так і в инших сутичках благоволив людей Господніх миром, бережучи тимчасове їхнє життя. Але найбільше піклувався збереженням вічного життя овець словесних. На це ж згадував слова Господні, сказані про Бога Отця: "Знаю, — казав, — що заповідь Його — життя вічне". І через те всією силою заповідав православним не віддалятися від вічного життя. Тих, що віддалялися й чинили законопереступ, вельми ненавидів, проповідуючи явно, що загинули за беззаконня своє, приходив у добрий час і без часу, викриваючи, забороняючи і просячи з усяким довготерпінням, як же апостол звелів.