У той самий день пам'ять святих мучеників Дисана-єпископа, Маріява-пресвітера, Авдієса та инших двохсот і сімдесяти, які в перському полоні від Саворія-царя за Христа постраждали.
Місяця квітня на 10-й день
Страждання святих мучеників Теренція, Африкана, Максима, Помпея, Зинона, Олександра, Теодора та инших з ними
Римський нечестивий цар Децій, який ідолопоклонницьким своїм зловір'ям хотів усіх у рів згубний занурити (як син диявольський), послав у всі краї землі своєї наказ, аби християн до ідолопоклоніння і куштування ідоложертовного насилу змушували. Ті ж, що будуть противитися, суд і кару нехай приймуть. Коли те веління в Африку до ігемона Фортунатіяна прийшло, сів ігемон на судищі і, весь люд до себе скликавши, сказав так: "Принесіть жертви богам, якщо ж ні, то люто мучені будете і погано помрете". Те сказавши, знаряддя катівське посередині поклав. Бачивши те, багато людей настрашилося і покорилося ігемонові, відступивши від віри Христової. Деякі ж із вірних, числом сорок, твердо постановили померти за Христа й говорили з упованням один одному: "Вважайте, браття, щоб не відреклися ми Христа, Бога нашого, щоб Він від нас не відрікся перед Отцем своїм Небесним і святими Його ангелами. Пам'ятайте, каже Господь: "Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, душі ж не може убити". Бійтеся, каже, більше тих, що можуть душу і тіло згубити в геєні". І коли так раби Христові один одного словами зміцнювали, сказав до них Фортунатіян-ігемон: "Бачу вас — мужів, літами дорослих і розумних, і дивуюся, чому в таке приходите безумство, що єдиним Богом і царем ісповідуєте Того, кого юдеї, як злодія, розіп'яли?" Відповів йому за всіх святий мученик Теренцій: "Якщо б ти пізнав, о ігемоне, Христа розіп'ятого силу, покинув би ідольський блуд, Йому б поклонився і служив. Є-бо Син Божий добрий, милосердний і милостивий. Він, благоволінням Бога, Отця свого, на землю зійшов, Божество ж своє з людськістю з'єднав, за спасення наше волею хрест перетерпів". Ігемон сказав: "Принесіть жертви богам. Якщо ж не хочете пожертвувати, то члени ваші попалю і згублю вас". Відповів святий Теренцій: "Чи думаєш страхом настрашити нас? Але не такі ми слабкі, щоб, покинувши життя безсмертне і його Подателя, поклонилися богам чужим. Чини-бо швидко, що хочеш чинити, винаходь муки на нас, бо міцні й постійні ми раби Христові". Розгнівався ж ігемон, звелів скидати з них одяг і тягнути до храму ідольського. Були ж ідоли золотом, і сріблом, і коштовним одягом прикрашені. І, увійшовши, ігемон сказав до святих: "Принесіть жертви великому богові Іраклію, бачите-бо славу його і силу". Святий же Теренцій сказав: "Зваблюєшся, не відаючи, що тобі корисне, боги-бо твої ці — каміння, і дерево, і мідь, і залізо, прикрашені ж золотом, аби зваблювати людей і відводити їх від вічного життя. Самі не бачать, не говорять, не чують, не ходять, бо руками людськими вилиті і вистругані і на подобу людську зображені. Хай подібними до них будуть ті, що їх роблять, і всі, що надіються на них. Скажіть, прошу: ті, що ви їх богами називаєте, чи можуть собі помогти, чи відімстити кривдникам своїм? Якщо ж собі помогти не можуть, то як нам помагати будуть?" Коли це ігемон почув, звелів Теренція, Африкана, Максима й Помпея вкинути у внутрішню темницю і з всіляким утвердженням пильнувати, і сказав: "Завтра на допит виведу їх". Блаженного ж Зинона, Олександра й Теодора з иншими, їх же всіх числом було тридцять шість, поставив перед судом поблизу ідольського храму і сказав до них: "Тому що від попередніх ваших мерзот і спротиву ніякого успіху і користи не було, нині-бо послухайте мене і великому богові Іраклію принесіть жертви". Відповідали святі: "Багато разів ми казали, що ми — християни, як же ти і з перших допитів знаєш. Ніхто не зможе переконати нас, щоб ми нечистих вшанували ідолів і поклонилися їм, легко-бо на всі твої питання відповідаємо". Сказав ігемон: "Чи не хочете вмовлянь моїх послухати волею, бо й неволею послухати маєте наказу царів непереможних?" І звелів їх сукуватим залізом і сухими жилами бити нещадно. Святі ж мученики, піднявши руки свої до неба, в один голос возвали, кажучи: "Зглянься над нами, Господи, Боже наш, поможи рабам своїм і визволи нас від супротивного". Те чувши, ігемон жорстокіше бити їх звелів, допоки багато слуг помінялося, одні за иншими били, жил же і заліза не стало. І знову звелів бити палицями, що й усі нутрощі їх було видно. Проте настільки світлими й веселими були лиця мученицькі, що всі дивувалися непереможним терпінню і мужності святих. Після биття ж сказав до них ігемон: "Принесіть жертви богам, і відпущу вас". Святі ж мовчали. І розгнівався ігемон, звелів розжарити рожна залізні і припікати плечі їм, оцтом, зі сіллю змішаним, поливати рани їхні і гострими волосяними латами протирати. Тоді святі Христові мученики, поглянувши на небо, сказали: "Господи, Боже наш, Ти, що врятував з печі вогненної трьох отроків — Шадраха, Мешаха і Авед-Неґо, не допустивши їм анітрохи пошкодитися від вогню, і Даниїла з уст левових врятував, і Мойсея від рук фараонових вберіг, і святу Теклю від вогню і звірів захистив, даючи любим своїм повне над ворогами торжество, Ти, що вивів з мертвих пастиря вівцям — великого Сина свого, Гос