Коли закінчився рік після переставлення Атанасії преподобної і дні святої пам'яті її надійшли (як же пише Метафраст), прийшло двоє священних мужів, і з ними приведена була жінка, яку багато злих духів мучило. Ті мужі, знявши покров гробу, земний порох змели, вийняли ковчег з мощами Атанасії преподобної — і зразу нечисті духи втекли від жінки тої, і стала вона здорова. Пахощі великі з ковчегу були, і побачили миро, що капало з ковчега. І коли відчинили ковчег, бачили преподобну, яка наче нині заснула, уста й лице красою світилися, тіло м'яке, руки згиналися, і ціле тіло її святе нітрохи тління не мало, виточувало миро. Те бачивши, всі, що там були, радісні з очей випускали сльози. Священні ті мужі, зачинивши ковчег, вирішили не класти святих преподобної Атанасії мощів у землю, але відкрито в церкві покласти. І зробили так. Після цього, новий ковчег спорудивши, переклали в нього чесні мощі зі старого. Тоді зняли черниці з мощів першу волосяну одежу святої, приготували иншу, нову, шовкову, і коли хотіли одягнути мощі в шовковий той одяг, не могли того зробити, бо свята Атанасія не погоджувалася і тримала руки при грудях міцно, наче жива, боронилась і не хотіла такого шовкового одягу, і по смерті убогість люблячи. Одна ж із лику того черниця добродійна, яка посудом була Святого Духа, схилила коліна свої, почала молитися до неї, наче до живої, кажучи: «Так, як коли з нами жила, мала ти у всьому безперечний послух, пані наша, так і нині благоволи послухати нас і у смиренний цей одяг, тобі принесений, погодься одягнутися». Коли так діва та помолилася, преподобна Атанасія, наче жива, послухала. О чудо! Зрушившись, сіла і простягнула руки свої до одягу. Коли ж була одягнена, лягла знову в ковчезі. Багато ж чуд здійснювалося від святих її мощів, зцілення всіляких хвороб подавалося, і біси від людей проганялися святими її молитвами. Усіх її чудотворень детально описати не вистачить часу, щоб не стомилися читачі й слухачі, але короткою цією корисною про преподобну повістю будьмо задоволені. Ти ж, о блаженна пані, безсмертя іменем вшанована, божественних ангелів співмешканка, Атанасіє! Добре, Христа ради, зубожіла — божественними дарами збагатилася. Завжди плакала — утіху нескінченну отримала. Лагідністю прикрасилася — і покірних землю унаслідувала. У голоді і спразі тимчасове життя провела — вічної ж насолоди насичення знайшла. Милостивою до убогих була — і вельми від Бога помилувана. Ти через чистоту свою сердечну прийняла в себе світло Святого Духа і мала мир у душі своїй, тому ж Святому Духові храм збудувала, і була всіх благих діл скарбом на землі, і через те невимовного світла сподобилася на небі. Ти ж, що у святих соборах перебуваєш, з праведними ликами веселишся, згадай і нас, які добродійне твоє життя хвалимо і з духовною радістю шануємо твою пам'ять. Зглянься на наше життя, схвильоване житейськими хвилями, щоб, твоїми молитвами добре поживши, диявольських уникли сітей і з тобою вічних благ удостоїлися, благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, з Ним же Отцеві і Святому Духові нехай буде слава, і честь, і поклоніння нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.