Цієї преподобної Атанасії пам'ять вшановувати краще у 12-ий день серпня в навечір'я Успення Пресвятої Богородиці, коли та свята переставилася. Але тому, що так у Пролозі і у Великій Мінеї Четьї написано, описання життя її тут розмістилося.
У цей самий день згадано в Пролозі пам'ять про перенесення чесного пояса Пресвятої Богородиці. Але тому, що те нарочито святкуємо 21-го серпня, писання про те на тоді відкладається.
У той самий день пам'ять преподобної діви Антиси, доньки царя Константина Копроніма, яка від злого кореня доброю гілкою була, не хотіла виходити заміж, хоч і вельми батько її примушував, але захотіла життя своє в чистому дівстві провадити задля любови Христової. Після смерти ж батька свого весь маєток свій роздала убогим і стала черницею, угодила ж Богові благочесно до кінця, переставилася до нього, коли мала літ п'ятдесят два.
І святих преподобномучеників Мини, Давида, Йоана, про них же у Великій Мінеї Четьї коротко згадано, що були отцями чернечого чину, померли страдницьки, стрілами постріляні. Таке-бо про них там написано: «У той самий день святі три отці Мина, Давид та Йоан, постріляні, кінець прийняли». Додано і вірш такий:
Три старці, раби Тройці, пристрастей умертвителі, Постріляні, убили душі губителів.
Пролог тут замість Давида згадує Даду: «У той самий день святих трьох мучеників: Мини, Дади та Йоана». Але в Пролозі не сказано, хто був той Дада. Ясніше ж у Мінеї Четьї повідомлено, що це був Давид, а не Дада, один із тих трьох мучеників, де ж і чин життя їхнього і спосіб смерти описано. Чин життя — отці, умертвителі пристастей, тобто ченці, спосіб смерти — застрелення.
Мученикослів'я римське у цей-таки день кладе пам'ять святого священомученика Зенона, єпископа Веронійського, який в Італії за Христа у царювання Талія постраждав, його ж згадує святий Тригорій Двоєслов, Папа Римський, у своїх Діялогах (Книга 3, глава 19)
Місяця квітня на 13-й день
Страждання святого священомученика Артемона
За царювання Диоклитіяна було гоніння велике на християн, послані-бо були кати у всі гради і краї землі Римської, аби приносити жертви ідолам і примушувати християн до ідолопоклоніння, а тих, що не коритимуться, мучити і вбивати. Тому прийшов у Лаодикійські краї комит на ім'я Патрикій і здійснював наказ царський. Перед його приходом єпископ Лаодикійський Сісиній блаженний, довідавшись про наближення комита, узяв пресвітера, Артемона святого, і деяких християн і пішов у жертвище Артеміди вночі. І всіх, що там були, ідолів розбив і вогнем попалив. Повернувся у свою церкву християнську, яка була за п'ять миль від града, звичні сповнював молитви й утверджував вірних, кажучи: «Діти мої, чуємо, що йде антихрист у град, який хоче убивати християн. Хай ніщо не відлучить вас від любови Христової: ні вогонь, ні меч, ні звірі, ні будь-яка лютіша смерть». Коли увійшов у град комит Патрикій, приніс спершу жертву в капищі Аполоновому, і зробив у той день збори людей, і погрозу царську повідомив. Забарився п'ять днів у зборах і ловитвах, тоді увійшов в Артемідине капище, хотівши нечисту здійснити жертву, і не побачив ідолів, питався про них: «Де вони?» І сказали деякі з еллінів, що Сісиній-єпископ зі священиком своїм Артемоном та иншими християнами розбили статую Артеміди та инших, що там були, богів. Питався ж комит: «Де єпископ і християни?» Відповідали, що зібралися у своїй церкві. Зразу комит, сівши на коня, пішов з озброєними воїнами до християнської церкви, аби пролити кров вірних, Сісинія ж і Артемона на частини розрубати. Коли наближався до церкви і був десь за одну милю, раптом охопила його трясовиця велика, що з коня впав, і вогонь безмірний охопив його, і на ношах, які хтось мав, у дім його занесли. Коли ж настала ніч і воїни з кадилами сиділи біля хворого комита, сподіваючись його смерти, сказав комит до домашніх своїх: «Християни прокляли мене, і Бог їхній мучить мене». Казали йому домашні: «Сильні боги і світла богиня Артеміда здоровим тебе зробити». Тяжко ж він хворів і втратив надію на життя, сказав до воїнів: «Ідіть у церкву християнську, скажіть єпископові Сісинію»: Так говорить комит Патрикій: «Великий Бог християнський, помолися до Нього за мене, єпископе, хай встану з хвороби цієї важкої — і зроблю образ твій із золота і посеред града поставлю». Коли пішли воїни, сказали слова комитові єпископу, відповів той: «Золото твоє з тобою хай буде. Якщо віриш в Господа нашого Ісуса Христа, позбудешся хвороби тої». І знову послав комит, кажучи: «Вірую в Бога твого, лише хай буду зцілений». Тому помолився за нього єпископ — і зразу комит став здоровий, не мав зовсім недуги тілесної. Через декілька днів комит Патрикій пішов у град Кесарійський, що в Палестині, і коли був від Лаодикії десь за три милі, зустрів святого Артемона-пресвітера, який ішов з ловів: словом Христовим диких звірів ловив, і йшли за ним два олені і шість онагрів, їх же вів пресвітер до єпископа, мав-бо єпископ Сісиній сад гарний, і в ньому хотів мати диких звірів. Звелів комит стати колісниці, спитав раба Божого Артемона: «Як зловив ти звірів цих?» Він же відповів: «Словом Христа мого зловив». І сказав комит: «Старче, виявляєшся переді мною християнином?» Відповів святий: «З юности християнином є». Тоді, зв'язавши його двома веригами, передав двом воїнам, звелівши їм вести за ним Артемона до Кесарійського града. Святий же, зв'язаний, обернувшись до звірів, що за ним йшли, сказав: «Ідіть до Сісинія-єпископа». І пішли ті, і при дверях церковної загороди стали. Спитав єпископ воротаря, звідки прийшли ці звірі. Тоді, велінням Божим, один олень, людський голос прийнявши, сказав: «Артемона, раба Божого, схопив злочестивий комит і зв'язаного повів до Кесарії, нас же до тебе Артемон послав». І вражений був єпископ мовою оленя, і через взяття Артемона важко зітхнув, прикликав диякона Філея, сказав йому: «Нове чудо сталося, ось-бо один із цих звірів, яких бачиш, олень, людським промовляв голосом, розповідаючи, що раба Божого Артемона нечистий комит взяв і відвів у Кесарію зв'язаного. Жах охопив нас через промовляння людське оленеве, жалість важка — через схоплення Артемона. Візьми-бо просфори і йди в Кесарію з одним слугою і довідайся, чи правда те, що сказав олень». Взяв же диякон просфори і слугу, і, помолившись, пішов. І прийшов до Кесарії, знайшов Артемона святого, що у в'язниці сидів, і цілував його, кажучи: «Рабе Бога Вишнього і пастирю словесних овець, як ти покинув нас і впав у руки ката, ми ж не відали, але один з диких звірів сповістив єпископові про тебе, заговоривши людською мовою. Через те послав мене єпископ сюди довідатися, чи правда сказане, тяжко-бо через тебе журиться». Святий же Артемон сказав: «Слуго Господній Філею, йди сповісти владику мого святого єпископа, що на муки я взятий Христа ради і сиджу у в'язниці. Хай же помолиться за мене, щоб зміг я перемогти лукавий помисел христоненависника-ката і сподобитися стати сопричасником Христу Господу». І, давши один одному цілування, розлучилися: диякон до себе повернувся, Артемон же в ув'язненні залишився. Коли прийшов диякон до єпископа і слова Артемонові розповів, помолився єпископ зі сльозами до Бога, кажучи: «Господи, Ісусе Христе, Ти, що визволив Даниїла з уст левових і трьох юнаків із вогненної Навуходоносорової печі врятував, Ти і раба свого Артемона від ворожого Патрикія визволи, і дай йому перемогти всі катівські задуми, і зачисли його до святих мучеників лику».