В один ж із днів комит Патрикій, у Кесарійському граді збори народні роблячи, звелів привести перед себе святого Артемона, пресвітера Лаодикійського, і сказав до нього: «Скажи нам, старче, своє ім'я?» Він же відповів: «Артемон називаюся, раб Христа, Бога мого». Сказав комит: «Чи це ти розбив статую великої богині?» Відповів святий: «Я». Сказав комит: «Скажи мені, старче, як переміг ти силу її і не пощадив образу її? Не побоявся помсти її? Але вона, лагідна, дозволила тобі ще жити». Святий Артемон сказав: «І тебе зневажаю, молячись до Бога мого, і переможу катування твоє, мертвого ж і німого ідола як мав не зневажити?» Сказав комит: «Я, почувши ім'я твоє, що називаєшся Артемон, сподівався, що рабом ти є богині Артеміди, думаю, що вона життя тобі дала через тезоіменство твоє». Відповів святий: «Прескверний, нечестивче, сину диявола, отемнений розумом, якщо хочеш почути ім'я моє, розумій, що ще коли я був у лоні матері моєї, дарувалося мені ім'я те від Бога». Комит сказав: «Пошануй свою старість, пожалій сивину свою і принеси жертву великому у граді цьому богу Асклипію». Відповів святий: «Шістнадцять літ був анагностом і читав книги у церкві Бога мого, двадцять вісім років був дияконом, священні читав Євангелія, тридцять три роки закінчив у пресвітерстві, навчаючи людей і наставляючи на путь спасення допомогою Христовою — і нині велиш мені, щоб я був подібний на тебе і щоб приніс жертву бісові, який у бездушному ідолі перебуває? Проте я хочу побачити бога твого і зрозуміти силу його». Сказав комит: «Велику силу і славу має великий бог Асклипій. І якщо хтось перед дверима храму його не принесе кадила з молінням, увійти всередину не може». Змії жили у храмі Асклипієвому, і приносили жерці їм солодкі страви раз на рік. Сказав же святий: «Ходімо до храму Асклипієвого, і якщо не допустить мені увійти всередину, тоді кадило принесу йому». Ішов же комит і народ зі святим, і до храму того наближалися. Змії, більше ж нечисті у них духи, не терплячи приходу мученикового і сили в ньому Христової, вчинили свист страшний у храмі і галас, що й храм той, як дерево від вітру, хитався. Бачили те люди і комит, втікали зі страху. Після того сказав комит до святого: «Чи бачиш, яка велика сила Асклипієва: нікого не допускає увійти до себе без кадила?» Сказав святий: «Звели жерцеві своєму, щоб відчинив мені храм, і я увійду». І звелів комит жерцеві, щоб храм відчинили. Жрець же на ім'я Віталій сказав до комита: «Прошу твою пресвітлу владу, що не можу відчинити без кадила і молитви, великі-бо погрози бога Асклипія». І, взявши кадило, приніс жрець, за звичаєм нечистого жрекування свого, і відчинив замкнені двері. І зразу сам утік. Тоді комит, здалеку стоячи, мовив до святого: «Старче, якщо можеш увійти, увійди». Святий наблизився до дверей і, зробивши на собі знамення хресне, сміливо увійшов, і стали змії нерухомі. А святий помолився до істинного Бога свого, кажучи: «Господи, Боже мій, Ти, що через раба свого Даниїла вавилонського Вила розламав і змія убив, Ти і нині, Господи, при мені, грішному, силою своєю божественною убий змія цього, щоб прославилося ім'я Твоє святе». Тоді заборонив зміям, щоб нікому не шкодили, звелів їм іти за собою і вийшов з ними геть. Люди ж і комит, бачивши змій, які вийшли з Асклипієвого храму, налякалися й кинулися бігти. Закричав же услід їм святий: «Чого втікаєте? Не бійтеся, станьте і побачите нині, що силою Бога мого істинного помруть змії ці перед очима вашими». І дмухнув на них — зразу зробив їх мертвими, потріскали перед ногами його, наче громом побиті. І сказав Артемон святий до комита: «Чи бачиш, Патрикію, шанованих у вас богів, як силою Бога і Отця, Господа нашого Ісуса Христа померли?» Налякані були комит і весь люд, бачивши зміїв, без заліза убитих, серед них же один змій був вельми великий, мав п'ять ліктів. Те бачивши, Віталій-жрець підняв голос свій вельми, кажучи: «Великий Бог християнський, і велика сила мужа цього, що подихом уст своїх убив зміїв цих!» І, припавши до ніг святого, говорив: «Рабе Бога Вишнього, не відступлю від тебе, але прошу тебе: знаменуй мене силою Бога твого, хай буду досконалою вівцею твого стада, досі-бо перебував у звабі, дивлячись на кумирів і зміїв цих, нині ж істинного пізнаю Бога». Нечестивий же комит мав осліплені очі духовні, що й, таке чудо бачивши, не хотів пізнати істини. І не силі Божій, а чарам Артемоновим убивство зміїв зараховував. Не міг знести сорому і, сповнюючись гніву через своє осоромлення і через страту зміїв, звелів знову мученика святого схопити й поставив перед неправедним судом своїм на допит. І сказав з люттю до святого: «Так мені велика богиня Артеміда і світозорний Аполон: якщо не розкажеш, якою силою убив ти превеликих зміїв, то на частини тебе розірву». Відповів мученик: «Силою Христовою і допомогою святого архангела Рафаїла, на те від Бога посланого, убив я зміїв ваших». Сказав комит: «Хіба той, з роду жидівського, може мати таку силу?» Сказав святий: «О потемнений злістю, постарілий змію, спадкоємцю тартару, ти чув і ще послухай, що від сили Бога мого звірі ваші померли». Тоді комит люті сповнився, розжарив сильно сковороду і на ній простягнув нагого мученика святого, ще ж і рожна залізні розжарив і звелів колоти його й иншим гострим залізом відрізати частини тіла його. І сказав до нього: «Чи бачиш, непокірний старче, як плоть твоя від мук гине?» Страждалець, поглянувши на небо, сказав: «Господи Ісусе Христе, не дай нечистому комитові насміхатися з мене, раба Твого, знай-бо, що задля Тебе страждаю. Дай же мені терпіння до кінця, щоб осоромився ворог зовсім. Почуй, Боже, молитву раба Твого і прохання моє прийми, Господи Саваоте. Ти-бо створив небо, і землю, і все чудесне під небом, і Господом є всіх, і нема такого, хто б міг противитися Тобі, у милості своїй спаси мене, Господи. Ти освятив незлостивого свого отрока Авеля, невинно заколеного. Оправдав і на висоту підніс угодника свого Єноха. Зберіг у ковчезі Ноя, возніс задля благословення святителя Мелхиседека, через жертву прославив Авраама. Примножив у народженні дітей Яковових, витягнув із содомського вогню Лота, винагородив за терпіння Йова. Твоєю допомогою переміг тілесні пристрасті Йосиф, піднявся на ворогів Мойсей, раб Твій, і всі, кому дав Ти закон, хвалять Тебе, Бога, що прославляє. І я, Господи, раб