На початку цієї про святу Марію Єгипетську історії, де Зосима преподобний за богоугодне життя хвалений, згадано иншого Зосима — не православного, а єретика. Видається, що того тут Зосиму згадано, який із чернечого чину був, про нього ж у квітні в 3-ій день у Житії преподобного Микити Ісповідника написано. Він цареві Леву Вірменину-іконоборцю був однодумцем і радником у єретицтві, через якийсь час на нечистодіянні схоплений, через урізання носа постраждав і в соромі помер, погану по собі славу залишивши.
Згадує в цій історії Зосиму-єретика не сам святий Софроній, який написав Житіє Марії преподобної, а наступні переписувачі, на викриття лукавства його. Той-бо Зосима-єретик після святого Софронія багато років пізніше жив, і було ім'я його настільки встидне, що його на сміх і наругу згадували. Тому наступні переписувачі Житія Марії преподобної ім'я преподобного Зосими чесним роблять, переконуючи читачів і слухачів, аби дехто з них, почувши ім'я Зосими, не вважав того Зосиму єретиком, який у соромі помер.
У той самий день пам'ять святих мучеників Геронтія і Василида, які через меч за Христа померли. І преподобного отця нашого Макарія, ігумена Пеликитської обителі, який за царювання Лева Вірменина і після нього Михаїла Травлого за ікони святі в'язницю і муки витерпів і у вигнанні помер.
І переставлення преподобного отця нашого Євфимія, архимандрита Суздальського, чудотворця, про нього у Пролозі.
Місяця квітня на 2-й день
Пам'ять преподобного отця нашого Тита Чудотворця
Блаженний і святий отець наш Тит, з молодого віку Христа полюбивши, світ же зненавидіши, пішов у киновію. І, прийнявши на себе ангельський образ, ішов тісною і прескорбною чернечого життя дорогою, у терпінні великому Бога ради. І настільки у смирення і послух віддав себе, що не лише братію, а й усіх людей тими чеснотами перевищив. Тоді поставлений був пастирем словесних овець Христових. Таку ж лагідність, і любов, і милість до всіх мав, що в той час иншого такого ж серед мужів важко було знайти. І, чистим себе душею і тілом з молодого віку зберігши, як ангел Господній виглядав. Тому й чудотворцем став, і стовпом одушевленим і непохитним виявився для святої Церкви, яку тоді іконоборна єресь бентежила. Залишивши ж постницького свого життя учням своїм образ, до Господа відійшов.
У той самий день страждання святого мученика Амфіяна і брата його Едесія
Святі мученики Амфіян і Едесій братами по крові були, від батька одного народжені в еллінському нечесті. Батьківщиною їхньою був град Патара у Ликійському краю. Звідти батьки послали їх у Вирут на навчання зовнішньої премудрости, де вони чесно, покірно і цнотливо юні дні свої проводили, на подив усім були непорочні і своїм життям, бо властиві юним звичаї відкидали, чесним старцям уподібнювалися, сивину мали премудрости (за Писанням) і вік старости в житті чистому. Через те не втратили Божої благодати, засіяло-бо в серцях їхніх світло розуміння істини — і почали бачити блуд ідолопоклонників, пізнавати праведний шлях бла гочестя християнського і бажали досконаліше довідатися про Господа нашого Ісуса Христа, істинного Бога, і Його рабами стати. Коли повернулися з Вируту додому, побачили, що батько їхній, який старійшиною був у Патарському граді, еллінського нечестя не покидає, і всі родичі не хотіли з пітьми ідолобісся збудитися.