Коли почало світати на день, то віднесено було святих до темниці. Минуло шість місяців, і вже святі від ран трохи зцілилися, могли й на ноги встати і трохи ходити, тільки Аїталу руки мертво висіли. Адесах, який прийняв їх від Ардасабора на забиття, скинутий був зі своєї влади, а замість нього прийшов інший суддя, лютіший першого, на ймення Зерот. Цей, коли ввійшов до міста і творив жертви у храмі бога їхнього Вогню, був звіщений од жерців про святих мучеників Йосипа й Аїтала — сказали-бо йому: "Є в темниці два вчителі християнські, котрі спершу Ардасабором мучені були, відтак сюди приведені, щоб камінням од християн були побиті, а оскільки не могли через рани ходити, відтак не виводили їх на забиття, а чекали, доки одужають, щоб могти до нашого однодумства прихилити їх". Суддя ж, те почувши, повелів привести їх перед себе і довго з ними словами змагався, лестощами та погрозами примушуючи їх, щоб поклонилися Вогню і щоб укусили від його жертв. Коли ж не досяг нічого, спершу повелів святого Йосипа голого стрімголов повісити і воловими жилами бити. І коли битий був сильно, тоді трохи зцілені рани знову відкрилися, і кров текла потоками, наче від джерела. Дехто від волхвів, які там стояли, приступили близько до святого і тихо мовили: "Чоловіче, коли соромишся людей, щоб увійти перед усіма до храму бога нашого і з нами принести жертви, то обіцяй таємно це вчинити, і вільний будеш од муки". Святий же велеголосно закричав: "Відступіте від мене всі, що чините беззаконня, бо почує Господь молитву мою!" Битий був три години, тоді повелів мучитель, відв'язавши його, нести в темницю — знову-бо не міг своїми ногами піти через відновлені рани. Відв'язали тоді святого Йосипа і віднесли до темниці, а замість нього підвішений був святий Аїтал і також нещадно був битий. Він же кричав безперестанно, говорячи: "Християнин я є!" Відв'язали і святого Аїтала, а на його місце підвісили одного, котрий був із манихейського злочестя, той також перед усіма сповідував злочестиву свою віру, докоряючи персам за їхнє нечестя. Його-бо підвісили й почали бити, і . терпів спершу нанесені рани; коли ж почали бити жорстокіше, почав великим голосом волати, проклинаючи Манихея і відрікався віри його, обіцяючи поклонитися персидським богам. Святий Аїтал був там і, те почувши, наповнився радості, сміявся вельми, лаючи його й кажучи: "Аедве спробував ти мук, а вже відрікся Манихея свого! Благословенний же Христос, Бог наш, укріплює нас в усіх найлютіших муках і чинить нас, щоб були непереможні й непохитні в благочестивій нашій вірі". Почувши це, суддя розгнівався на святого й повелів знову його бити гострими колючкастими різками, і доти битий був, що вже гадали: помер він. І виволокли його геть і, наче мертвого, кинули. Один із волхвів, бачачи голе тіло, яке лежало, єством переможений, відчув милосердя і накрив його плащаницею. Це побачили деякі з друзів його і сповістили про це судді, що учинив. І схопили його та й били безжально — так немилосердно віддали йому за вчинене милосердя. А святого Аїтала, почувши, що дихає, взяли за ноги і відтягли до темниці.
Невдовзі знову винесені були із темниці перед суддю, і той сказав їм: "Помилуйте себе, люди, й покуштуйте крові жертвенної, будете від мук увільнені". Вони ж як єдиними вустами мовили: "Не годиться людям кров пити, тільки псам-плотоядцям, але оскільки ти людина ще єством, а норовом пес, який гавкає на Бога, котрий тебе створив, сам-бо, як пес, пий кров і наситися нею". Суддя ж розгнівався і знову повелів бити їх. Наближені, пожалившись, сказали: "Хоча б од варених жертв замість крові вкусіте, щоб звільнилися від муки". Святі ж відповіли: "Не будемо ми нічим сквернити непорочну нашу віру". Відтак суддя із радниками своїми видав на них останнього присуда: нехай од християн будуть камінням побиті. Святий же Йосип рече: "Хочу щось таємно сказати судді". І тоді прибіг до нього суддя, гадаючи, що хоче зволити до їхнього безбожжя. Слуги ж припідняли його трохи від землі, і суддя до нього нахилився. Святий же наповнив вуста свої слиною і плюнув судді в лице, кажучи: "О безсоромний і нелюдський, не соромишся так люто на єство людське нападати і над ледве живими простирати ярість свою!" І повернувся суддя із ганьбою на престола свого.