Послано було відтак безліч слуг по християнських домах і примусом християн витягували з будинків у претор, щоб побили камінням святого Йосипа. Відтягли його трохи далі від претора на просторе місце, викопали яму до стегон і поставили в ній святого, бо не міг інакше стояти, руки ж зв'язали йому назад. І поставили навколо християн, примусом уклавши камені у руки їхні, і примушували, щоб кидали на святого й побили його, що й чинили, хоча не бажали. Приведена була й блаженна Снандулія, і примушувано її, аби кинула каменем на святого. Вона ж заволала: "Відвіку такого не чувано, щоб примушував хто жінку підняти руку на святих мужів, як це ви чините, адже не супроти ворогів воюєте, а супроти нас бран підняли, і вітчизну, яка в мирі пробуває, кров'ю та вбивством наповнюєте!" Нечестиві ж бо рожна вбили в довгу палицю і в руки їй давали, щоб віддаля колола святого. Вона ж сказала: "Ліпше мені вбити це в своє серце, аніж торкнутися святого й неповинного тіла!" Накидано було довкола святого безліч каміння, що тільки голова його виднілася. Один із нечестивих підняв великого каменя, підніс його над головою святого і вдарив тим каменем у голову його. Коли те сталося, розбилася свята голова — і так добрий страждалець віддав духа свого у руки Господа. Поставлено було сторожу стерегти тіла мученичого, ніби якогось скарба, щоб не було вкрадено вірними. По трьох днях, коли настав четвертий, стався великий землетрус, і громи, і блискоти, і падав вогонь із небес, спалив сторожу, а каміння розметав, ніби порох. Коли ж перестав землетрус, і грім, і блискоти, прийшли люди на місце, де було побите камінням тіло святого, побачили розметане каміння, а тіла святого не знайшли, бо Господь, Він знає Сам, як, переніс його на невідоме місце.
Святий же Аїтал-диякон відведений був у село, назване Патріяс, і там також від присилуваних християн був побитий камінням. Святе ж його тіло іноки, що перебували поблизу, прийшовши вночі, таємно взяли і чесно поховали. На тому ж місці, де святий Аїтал убитий був, силою Божою виросло дерево мирсіна, котре всілякі хвороби зцілювало. І стояло те дерево проздовж п'яти років, зцілюючи недуги всіх, що приходили. Нечестиві, бачачи це, заздрісно збісилися і прийшли та й посікли його із коренем. Багато хто із достойних на тому місці бачили світло небесне лискуче й ангелів, які співали й славили Бога, котрий прославляє святих своїх, їхніми ж молитвами сподобімося й ми на висотах із ангелами славу Богові співати навіки. Амінь.
У той-таки день преподобного отця Акепсима, що був у часи Теодосія Великого, який у малій хижі себе зачинив, пробув шістдесят літ, спасінню своєму пригоджуючи; їжею його була сочевиця, мочена у воді. Відтак із затвору виведений і примусом святителем був поставлений, і в мирі глибокому віддав духа Богові.
І святих мучеників: Аттіка, Аганія, Євдоксія, Катерія, Юстукарія, Пактовія, Никтополіона, воїнів, і тих що з ними, що при Декії-царі від Маркела-князя численні муки за Христа перетерпіли і у вогні померли.
І святої преподобної жони Снандулії, яку згадано у стражданні святих мучеників Йосипа й Аїтала.
Місяця листопада в 4-ий день
Житіє преподобного отця нашого Йоаникія Великого
Преподобний отець Йоаникій народивсь у країні Витинійській, у селі, названому Марикати, від батька іменем Миритрикія, матері Анастасії. Починаючи приходити у вік, пас домашню худобу за велінням батьків своїх. Хоч і не був відданий у науку книгам, одначе більше за всіх, котрі вчилися, розумів, бо заповіді Господні сприйняв, — отже, навчав його Дух Святий. Вельми був чеснотливий, лагідний, смиренний, терпеливий і доброслухняний. До молитви мав таку дбалість, що не раз, полишивши своє стадо, цілий день в усамітненому місці стояв і старанно молився Богові. Коли ж на молитву відходив, знаменував стадо своє хресним знаменням, і пробувало стадо нерозхідно, і не було воно звірами розтягнене, ані злодіями крадене, доки блаженний хлопець, увечері повернувшись, не приганяв його до свого дому. В такому ділі вправлявся святий аж до дорослого віку.