Невдовзі мучитель знову вивів із темниці святих мучеників і віддав судові своєму. Поставив перед ними й ідолів своїх і примушував страстотерпців, щоб поклонилися їм, і загрожував їм, кажучи: "Коли не учините царського повеління і богам нашим не поклонитеся, то мечем вас розсічу, а тіла ваші віддам на зїжу небесним птахам та земним звірам". Святі ж єдиними вустами відповіли: "Не відступимо від Христа, Бога нашого, ані не поклонимося ідолам поганим, німим та глухим, "очі мають вони і не бачать, мають уші — і не чують, мають вуста — і не говорять, мають ноги — і не ходять... Нехай стануть такі, як вони, ті, що їх виробляють, усі, хто надію на них покладає". Почувши це, мучитель рикнув, як лев, од великого гніву і повелів вивести їх за місто і мечем заколоти, як диких звірів, тіла ж їхні кинути непоховані на розтерзання звірам і птицям. І поведені були святі на місце кончини своєї; був-бо на тому місці оливковий сад, і прив'язали святих до дерев на заколення. Прийшли туди і двоє знайомих святим друзів, християн вірою, Палладій та Акакій; вони припали до слуг, які хотіли святих заколоти, давши їм достатньо золота, і молили їх, кажучи: "Панове, зачекайте трохи, доки побесідуємо з тими засудженими християнами, маємо ж до них якесь сказати слово, тож коли скажемо його, то й заколете їх". Слуги, взявши золото, дещо відступили. Вони ж наблизилися до святих мучеників, поцілували їх люб'язно із плачем та численними слізьми і молили їх, щоб помолилися за них. Коли молилися святі мученики, почувся голос із небес, що закликав їх у вічний покій, і тоді святі з радістю віддали душі свої в руки Божі. Слуги ж мучителеві, хоча й побачили святих уже померлих, одначе, боячись мучителя, здійснили над мертвими повелене: Євстатія і Теспесія в горло закололи, а Анатолію ребро пробили. По тому тілам їхнім, що лежали на землі, голови відсікли й покинули їх непохованих, та й відійшли. Зійшло із небес шість ангелів в орлинім вигляді й літали над тілами святих, доки Палладій та Акакій не поховали їх чесно. Антоній же, комит, того ж дня, коли заходило сонце, впав у хворобу: на ранок спершу жінка його померла, тоді й сам, над мертвою жінкою своєю впавши, зле виверг душу свою. Тобто мучиться у пеклі, а святі страстотерпці радіють у царстві Христа, Бога нашого, Йому ж слава навіки віків. Амінь.
У той-таки день пам'ять святого мученика єпископа Дасія, що родом був із Родостола, міста Мисійського, котре стояло поблизу річки Істру, убитого в час правління царя Максиміяна за Христа від антипата Васси. І святих священномучеників — єпископа Нирси та Йосипа, учня його, посічених мечем у Персиді.
І святих священномучеників Івана, Саверія, Ісакія та Іпатія, єпископів персидських, побитих камінням. І святих мучеників Азата-скопця та Сасонія, і Теклі, і Анни та інших багатьох мужів та жінок, які постраждали від перського царя Саворія за сповідання пресвятого імені Ісуса Христа. Тоді ж такі собі три діви правовірні були порізані ножами, і де пролилася кров їхня, там виросли смоківниці, що зцілювали всілякі людські хвороби, — згодом погублені були від злочестивих та заздрісних маніхейців.
Місяця листопада в 21-ий день
Сказання про Введення Пречистої і Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії у Господню Церкву і про життя її в ній