Коли Пречистій Богоотроковиці, Преблагословенній Діві Марії Богородиці виповнилося від народження народження три літа, святі праведні батьки її Йоаким та Анна, згадавши обітницю свою, коли молилися про розрішення від неплідності своєї і пообіцяли принести народжене від них Богові, захотіли сповнити те ділом, адже раніше словами проказали. Скликали, отож, у Назарет, де жили, всіх своїх родичів, котрі були від царського та архиєрейського племені, бо сам праведний Йоаким був царського роду, дружина ж його свята Анна роду була архиєрейського, ще й лик чесних дівиць зібравши, приготували численні свічки і прикрасили Пречисту Діву Марію доброкрасністю царською, про що всі давні святі отці свідчать. Святий Яків, архиєпископ Єрусалимський, від Йоакима сказав таке: "Закличте непорочних жидівських дочок, щоб прийняли запалені свічки". Від праведної Анни мовив святий Герман, патріярх Царгородський: "Обіти мої воздаю Господеві, що "їх вимовили мої губи і сказали були мої уста в печалі моїй". І через це Йоаким лик дівиць зі свічками зібрав і священиків закликав, родичів з'єднав, всім кажучи: "Співрадійте зі мною всі, бо і мати, і Родителька сьогодні з'явилася, не земному цареві мою дочку приводячи, але Богові, Царю небесному її віддаючи". А про царське прикрашення Богоотроковиці святий Теофілакт, архиєпископ Болгарський, каже: "Належить, щоб Божественній отроковиці було введення її достойне, бо до такої пресвітлої і многоцінної перлини не пристало жебраче рубище; треба було царською одежею одягти її на славу та більшу красу". Так усе, що належало до славного і чесного введення, влаштувавши, рушили в дорогу, що трьома днями вела з Назарету до Єрусалима.
Досягши міста Єрусалима, пішли чинно до церкви Святая Святих, уводячи в неї одушевлену Божу церкву — трилітню дівчинку, Пречисту Діву Марію. Дівочий же лик із запаленими свічками ішов перед нею, за свідченням святого Тарасія, архиєпископа Константинопольського. Він каже, що свята Анна таке мовила: "Почніте, діви свічконосні, і йдіте переді мною і перед Богоотроковицею". Святі ж батьки, один з одного боку, а друга — з іншого, взявши за руки Богом даровану дочку свою, покірливо й чесно вели її поміж себе. Вся ж множність родичів, і сусідів, і знайомих весело йшли вслід, тримаючи в руках свічки й оточуючи Пресвяту Діву, як зірки світлого місяця, на дивування усьому Ізраїлю, що описав святий Теофілакт отак: "Забуває дочка дім батьківський, до Царя приводиться, що забажав того добра, приводиться ж ані нечесно, ані неславно, а із світлим супроводом. Виводиться-бо із отчого дому із доброслав'ям — всі оплескували той вихід, кожен родич, і сусід, і хто був у союзі любові, ішли за її батьками. Батьки із батьками, матері із матерями співраділи, дівчатка й діви свічки несли, йдучи перед тією Богоотроковицею, ніби якесь зіркове коло із місяцем, сяючи. І зійшовся весь Єрусалим, дивлячись на це нове приведення, трилітню дівчинку, котра такою славою обкладається і таким світлоношенням пошановується. Не тільки долішнього, але й горнього Єрусалиму громадяни, святі ангели, зібралися побачити преславне введення пречистої Діви Марії і, бачачи, дивувалися, як оспівує Церква: "Ангели, бачачи вхід Пречистої, дивувалися, як Діва ввійшла у Святая Святих", — і разом із земним видимим ликом чистих дів приєднався до них невидимий лик безплотних умів, що невидимо йшли, Пречисту Діву Марію співводячи у Святая й оточуючи, ніби вибрану Богові повелінням Божим посудину". Так про це говорить святий Георгій, єпископ Никомидійський: "Ввели вже батьки Діву до церковних дверей, оточили її ангели, і небесні сили усі вкупі співвеселилися, бо ангели, коли й не знали про силу таїни, одначе, як слуги повелінням Господнім, служили входженню її, і спершу-бо дивувалися, бачачи, що вона — пречесна посудина чеснот, що носить знамення вічної чистоти і має таку плоть, до якої ніяка гріховна скверна ніколи не наблизиться, — отож творили волю Господню, здійснюючи повелену службу". Так чесно і славно, не тільки від людей, але й від ангелів, Пренепорочна дівчинка уводилася в Господню Церкву і за достойністю: коли ж бо старозавітний кивот, що носив у собі манну і тільки прообразом був Пречистої Діви, — вельми чесно в храм Господній внесений був перед усім Ізраїлем, що зібрався, — тим більше самому отому одушевленному Кивотові, що мав носити в собі манну — Христа, — преблагословенній Діві, вибраній за Матір Божу, належало достойне введення, щоб ангели та люди були зібрані.
Як вносили старозавітного кивота у храм Господній, попереду йшов земний цар, а царював тоді над Ізраїлем Богоотець Давид; цьому ж одушевленому Кивотові, Пречистій Діві, що вводилася в Божу церкву, не земний передував цар, але Небесний, до Нього-бо на всяк день молимося: "Царю небесний, Утішителю, Душе істини!" Той-бо Цар провідником був цій царській дочці — свідчить про це свята Церква в теперішніх гимнах так: "У Святих Святеє, святая й непорочна Святим Духом вводиться".