Так Пречиста Діва, із ангелами пробуваючи у Святая Святих, забажала в ангельській чистоті і неушкодженім своїм дівстві вічно жити. І, за свідченням святих учителів — Григорія Ниського, Єроніма та інших, — та перша Діва дівство своє заручила Богові, бо в Старому Завіті не було звичаю дівам не одружуватися, чеснішим вважалося подружжя, а не дівство. Пречиста ж Діва перша у світі дала перевагу дівству над подружжям і уневістилася Богові, служачи Йому день і ніч у чистому своєму дівстві. Дух же пресвятий із доброзволення Бога Отця готував у ній поселення Богу Слову. Хай же буде Пресвятій єдиносушній і нероздільній Тройці слава й подяка. Пречистій же нашій Богородиці, Приснодіві Марії честь і похвала від усіх родів навіки віків. Амінь.
Місяця листопада в 22-ий день
Пам'ять святого апостола Филимона, і Архипа, і Апфії
Ці святі були в царство Неронове, послідовники й учні святого апостола Павла, постраждали за Христа від невірних еллінів у Колосах. Коли ж бо молитви свої послали Богові у святій церкві із християнами, то ідолослужителі, що ненавиділи християн, напали на них; всі ж, хто був у церкві, втекли, тільки залишилися Филимон, і Архип, і Апфія. Нечестиві, схопивши їх, привели до житохранителя єфеського Артокліса. Битий же був Архип жорстоко і від людей, що мимо йшли, і від дітей ножами по всьому тілу поколотий. По тому святий Филимон був битий без милосердя і, закиданий камінням, помер. Свята ж Апфія також була побита камінням. І з такими муками святі перейшли до Бога.
У Мінеї, в стихирах і в каноні, із цими святими згадується часто і святий апостол Онисим. Одначе не тепер день його пам'яті, але лютого 15-го, там йому і служба покладена.
У той-таки день страждання святої мучениці Кикилії і святих мучеників, що постраждали з нею, Валеріяна, Тивуртія та Максима
Свята діва Кикилія, мучениця, народилась у Римі від батьків чесних і багатих. Почувши ж проповідь святого Євангелія, повірила у Христа і сердечною до Нього поранилася любов'ю. Поклала в умі своєму не виходити заміж, але чисто зберегти своє дівство неоскверненому Женихові Христу Богу. Одначе, хоча й не бажала, заручили її батьки одному доброродному, але невірному юнакові, на ймення Валеріян, і щоденно прикрашали її багатоцінними одежами й золотими прикрасами. Вона ж під коштовним одягом носила на тілі гостру волосяницю, а в серці Христа, і ненастанно до Нього в теплоті духа молилася, щоб її, Сам відає як, зберіг чисту і від шлюбного союзу цілу та вільну. Коли ж настав шлюбний день і грали музичні інструменти, вона від опечаленого свого серця таємно до Господа волала, кажучи: "Нехай серце моє буде чисте в Твоїх настановах, щоб я не посоромилася!" І молила Його старанно з численними слізьми, аби послав ангела Свого на захист дівства її.
Коли ж настала ніч і ввели їх до світлиці, рече дівиця до Валеріяна, жениха свого: "Улюблений юначе, хочу тобі явити одну таємницю: тут, як мене зриш, маю Божого ангела, котрий є оберігач мого дівства. Його ти не бачиш, а коли доторкнешся до мене, він тебе вб'є, стоїть-бо тут, готовий захистити мене, рабу свою від насилля". Валеріян же злякався, бо справді був там невидимий ангел, посланий із небес зберегти наречену Христову від нечистоти невірного юнака. Почав же Валеріян молити дівчину, щоб показала йому ангела, аби побачив його. Відповіла дівиця: "Ти людина, що не відає істинного Бога, не можеш-бо ангела Божого бачити, доки не очистишся від скверни свого невір'я". Запитав же її Валеріян: "Як маю очиститися?" Відповіла дівиця: "Є один старець, на ймення Урван, єпископ, той уміє очищати невірних святим хрещенням і приготовляти їх до бачення ангелів. Коли ж бо хочеш очиститися й Божого ангела уздріти, то йди до нього і все, що від мене чув, оповідж. Він же коли тебе очистить, тоді сюди повертайся, й побачиш ангела, і, що захочеш, одержиш од нього". Рече Валеріян: "Де маю шукати того старця?" Відповіла дівиця: "Іди на Аппієву дорогу, там, коли знайдеш жебраків при шляху, скажи, їм мовлячи: "Кикилія послала до вас, щоб привели мене до старця Урвана, бо таємницю одну через мене хоче йому звістити".
Пішов-бо Валеріян, знайшов за словом Обручниці своєї при Аппієвій дорозі жебраків, які добре знали святу Кикилію, бо чесно подавала їм милостиню. Ті довели його до блаженного єпископа Урвана, котрий ховався перед мучителями по гробівцях, печерах та убогих храмах. Коли ж Валеріян оповів йому всі слова святої дівиці, наповнився єпископ великої радості й уклякнув на землю, і, руки до небес звівши, рече зі слізьми: "Яка ж бо є ця раба Твоя, Господи Ісусе, що, ніби бджола трудолюбна, приносить мед Твоїй Церкві. Це ж бо юнака цього, наче лева, прийняла до світлиці своєї, а до мене прислала, ніби ягня. Коли б той не повірив її ученню, то не прийшов би до мене. Відчини-бо, Господи, серце його до кінця, хай Тебе пізнає, істинного Бога, а сатани й діл його нехай відкинеться!" Так він молився, і раптово з'явився один чесний старець, одягнений у білі ризи, мов сніг, мав же в руці своїй книгу. Той став перед Валеріяном і розгорнув книгу для читання. Валеріян же таким видінням устрашений був і впав на землю. Явлений же чесний старець звів його й рече: "Читай, сину, написане в книзі цій, щоб сподобився бути очищеним й уздріти ангела, якого обіцяла показати тобі обручниця твоя". Глянув Валеріян на книгу, побачив і прочитав писані золотом такі слова: "Один Господь, одна віра, одне хрещення. Один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх нас". Амінь!" Коли це прочитав Валеріян, мовить явлений старець: "Чи віруєш, дитино, що це так воно є, чи ще сумніваєшся?" Валеріян же велеголосно відповів: "Немає воістину під небесами нічого достовірнішого за це!" І тоді явлений невидимим став, а блаженний єпископ Урван, почавши від тих слів, повчив достатньо Валеріяна і, охрестивши його, відіслав до святої Обручниці його.