Чому папа не міг судити Акрагантійського єпископа без відома східного царя та Константинопольського патріярха? А через те, що Акраган-місто й папі, й цареві служило, бувши розділене на дві частини. Адже благочестивий цар Константан, збудувавши в Римі церкву святих верховних апостолів Петра та Павла, дав тій церкві половину Акрагантійського міста, — тож відтоді володіли містом і цар, і папа: частина була царя грецького, а частина папи Римського. Не міг, отож, папа Григорія сам тільки зі своїми західними єпископами судити без царського відома, бо місто Акрагантійське належало і папі, й цареві. Не міг також суду чинити і без відома патріярха Царгородського, бо з царем там і патріярх владу мав. Згодом цар і папа подарували частини свої святому Григорієві, і почало все місто оте служити єпископові своєму.
У той-таки день святого мученика Сисинія із міста Кизика, який постраждав у Диоклитіянове царство за Христа. І святого мученика Теодора, котрий страждав в Антіохії від відступника Юліяна й відпущений був, потім, боговгодно поживши, помер добре. І кончина святого благовірного князя Олександра Невського, який був хоробрий у війнах, коли ж на ріці Неві бран із німцями чинив, бачила сторожа святих мучеників Гліба та Бориса, які поспішали йому на допомогу. Показав же явно християнське благочестя в той час і любов до Христа, коли від нечестивого царя Батия примушений був поклонятися ідолам, але не послухався і був готовий страждати за свого Господа. А коли помер цей благовірний князь і митрополит почав йому вкладати до рук прощальну грамоту, він сам, начебто живий, розігнув руку свою і прийняв грамоту від митрополита, що стало звісним знаменням його святості.
Місяця листопада в 24-ий день
Житіє і страждання великомучениці Катерини, премудрої діви
У часи нечестивого царя Максиміянабула в місті Олександрії дівиця на ймення Катерина, дочка Консти, попереднього царя, вельми красна, зростом висока, мала сімнадцять років, вельми премудра. Навчалася-бо всілякого еллінського писання, здобула мудрості всіх давніх книготворців: Гомера, Вергілія, Гіпократа, Платона та інших; не тільки філософів, але й лікарів книги добре пізнала: Асклипія, Гіпократа, Галина і, просто кажучи, навчалася всього риторського та силогічного мудрування і всякого мовлення та мов, аж усі дивувалися з її мудрості. І багато найзаможніших князів шукали, щоб пойняти її за жінку від матері її, котра була християнкою таємно через велике гоніння, яке підняв на той час супроти вірних Максентій. Родичі ж бо та й мати її часто їй радили, щоб вийшла заміж, аби не відійшло царство батька її до когось іншого і щоб не позбулися його всеконечно. Катерина ж, люблячи вельми дівство, як любомудра, аж ніяк одружуватися не бажала, а бачачи, що вельми їй у тому долягають, сказала до них: "Коли хочете, щоб вийшла заміж, то знайдіте мені такого юнака, котрий був би подібний мені в чотирьох обдаруваннях, якими я (як самі це кажете) перевищую всіх інших дівчат, і тоді зволю взяти його за чоловіка, оскільки не бажаю пойняти недостойного, за себе гіршого. Питайте повсюди, коли буде хто подібний до мене в доброродстві, в багатстві, у красі, в премудрості, а коли бракуватиме йому якогось із цих дарувань, то не буде мені достойний". Вони ж, бачачи, що годі знайти такого юнака, повідали, що царські сини та інші деякі з великих князів можуть бути доброродні й багатші за неї, але в красі та премудрості не уподобиться з нею ніхто. Катерина ж сказала: "Безкнижного жениха мати не зволяю".