Мала мати її одного духовного отця, чоловіка святого й боговгодного, який жив у таємному місці близько города. Взяла-бо Катерину й пішла з нею до того боговгодного мужа, щоб прийняти від нього добру пораду. Він же, бачачи, що дівчина доброглядна та доброчинна, і почувши її добророзумні та розмірені слова, поклав у розумі своєму вловити її до пізнання Христа, Царя Небесного, і каже їй: "Знаю одного предивного Юнака, котрий тебе непорівнянно перевищує в усіх даруваннях, про які сказала ти: краса Його переважає сонячне сяйво, премудрість Його керує всіма чутливими та розумними створіннями, багатство Його розділяється на весь світ і ніколи не умалюється, але те, що роздається, ще більше множиться; доброродство Його є невимовне й недовідоме". Це почувши, дівчина Катерина гадала, що про якогось земного князя говорить, і знітилася серцем та й лицем змінилася, відтак запитала: "Чи правда все те, про що кажеш?" Він-бо мовив, що істинна правда, ще й більші благодаті юнак той має, яких і висловити годі. Запитала ж дівчина: "Чий же він син, той, котрого так похваляєш?" Він же відповів: "Не має батька на землі, але народився невимовно надприродно від однієї найблагороднішої, Пресвятої й Пречистої Діви, котра сподобилася народити такого Сина через велику свою чистоту й святиню, і пробула безсмертна душею й тілом, і винесена була вище небес, і поклоняються їй святі ангели як Цариці всього живого". Мовить йому Катерина: "Чи можна побачити Юнака того, про якого таке дивне оповідаєш?" Старець же рече до неї: "Коли учиниш так, як я тобі скажу, то сподобишся побачити пресвітле лице Його". Вона ж мовить до нього: "Бачу, що ти людина розумна і старець чесний, вірю, що правду кажеш; готова ж бо учинити все, що повелиш, аби тільки побачити хваленого тобою". Тоді старець дав їй ікону Пресвятої Богородиці, котра тримала в обіймах Божественне Дитя, і каже їй: "Це є зображення Діви та Матері того Дитяти, про якого тобі таке чудне оповідав". Візьми-бо в дім свій і, зачинивши двері палацу свого, учини молитву всенічну із благоговінням до тієї, що зветься Марія. І умоли її, щоб зволила показати тобі Сина свого, — сподіваюся, що коли умолиш її з вірою, то вислухає тебе і дасть тобі побачити Того, кого бажає душа твоя". Тоді дівчина, взявши святу ікону, відійшла до палацу свого і вночі замкнулася сама у спальні своїй і молилася, як навчив її старець. А молячись, заснула від труду, і побачила у видінні своєму Царицю ангелів, як була на іконі зображена зі святим Дитям, Котре проміння видавало більше сонця, але відвернуло до Матері лице своє, тож не могла Його прямо зріти Катерина. Бажаючи ж побачити його прямо, пішла на другий бік — Христос же знову звідтіля лице своє відвернув, і так було тричі. І почула Всесвяту Діву, яка сказала своєму Синові таке: "Глянь, Дитино, на рабу Свою Катерину, яка гарна вона й предобра". Він же відповів: "Поморочена є й бридка, і не можу дивитися на неї". Знову каже Богородиця: "Хіба вона не премудра над усіх мудреців, не багатіша й доброродніша над дівчат з усіх міст?" Христос же відповів: "Знову кажу тобі, Мати моя, що є дівчина та безумна, і бідашна, і простородна, і доти не погляну на неї, доки пробуває в такій нечисті, і не хочу, щоб Мене в лице бачила". Преблагословенна ж Мати рече до нього: "Молю тебе, Найсолодша Дитино моя, не неваж створіння Свого, але навчи її і скажи їй, що має чинити, щоб насолодитися славою Твоєю й бачити Твоє пребажане лице, що Його ангели бачити бажають". Христос же відповів: "Нехай іде до старця, котрий дав їй ікону, і що той скаже їй, те нехай учинить, — тоді й побачить Мене і благодать від Мене знайде". Це побачивши й почувши, дівчина, збудившись, почудувалася на те видіння. Коли ж настав ранок, пішла з нечисленними рабинями своїми до келії святого старця і, припадаючи зі слізьми до нього, повідала бачене й молила, хай наставить її, що має чинити, аби насолодитися любов'ю бажаного. Преподобний же повідав їй докладно всі таїнства істинної християнської віри, починаючи від світотворення і творення праотця аж до конечного пришестя Владики Христа, і про невимовну славу райську та про всебільну безконечну муку. Вона ж, як книжна й премудра, все збагнула швидко і повірила від усього серця та й прийняла від нього святе хрещення. Повелів же їй старець помолитися знову із великим жаданням до Пресвятої Богородиці, щоб явилася до неї, як раніше.