На завтрішній день сів цар Декій на судищі і, поставивши Меркурія, рече йому: "Така тобі честь належить заради безумства твого, що стоїш, як засуджений, на суді". Відповідає святий: "Воістину така мені належить честь заради Господа мого. Ти узяв був те, що невдовзі загине, я ж прийму те, що пробуває навіки". Рече цар: "Скажи нам про рід свій та батьківщину". Відповів святий: "Коли хочеш дізнатися про рід мій та батьківщину, повім тобі: батько мій зветься Гордіян, родом скитянин, воював у полку Мартенсів. Батьківщина моя, до якої йду дбало, є горній Єрусалим, котрий є містом Царя Небесного". Рече цар: "Пощо не твориш волі нашої і не виконуєш заповідей, поданих від нас усім людям? Чому не поклонишся богам, щоб прийняти попередній свій сан? Чи ж хочеш померти в муках? Відповідай швидко, бачачи себе на те покликаним!" Святий же Меркурій каже: "Я на те прийшов, щоб перемогти тебе й диявола, батька твого, усілякої злоби винахідника. І прийму переможного вінця від подвигоположника Ісуса Христа, Господа мого. Не відкладаючи, виконуй на мені те, що намислив, маю-бо броню та щита, якими здолаю всі, що віднайдеш на мене, муки". Тоді цар наповнився гнівом та й каже: "Оскільки говориш, що маєш броню і щита віри, повеліваю тебе голого на чотирьох сохахб розтягти й повісити". І коли так учинили, сказав мучитель: "Де тепер зброя брану твого?" Святий-бо Меркурій зирнув до небес і сказав: "Господи Ісусе Христе, допоможи мені, рабу Своєму!" Звелів цар, принісши гострі мечі та ножі, кроїти тіло святого, а на землі під ним вогонь підкласти, щоб зверху був ножами й мечами кроєний, а з долу вогнем опалений і щоб люто страждав. Коли це сталося, від плоті його потекла кров потоками, що й вогонь од крові його загас, а святий усе це доблесно терпів.
По тому Декій повелів звільнити його, щоб не помер швидко, і в певній хоромині міцно зачинити. Взяли його слуги й понесли, бо не міг іти сам, ледве живим бувши, і в хоромину кинули, гадаючи, що відтак помре. І лежав святий як мертвий, ледве дихаючи від лютих ран. Коли ж настала ніч, прийшов до нього ангел Господній та й каже: "Мир тобі, добрий страждальче!" — і зцілив його від ран. Святий-бо, відчувши в собі силу, звівся здоровий і подякував Богові, Який відвідав його через Свого ангела.
На завтра знову повелів цар поставити перед собою Меркурія, і, прийшовши до нього, воїни знайшли його здорового, узяли й повели його до царя. Побачив цар те, що ходить сам здоровий, і рече: "Його ж учора мертвого від нас віднесли, а він тепер сам ходить, ніби ніколи не мав на собі ран". І повелів воїнам обдивитися рани його. Вони ж, обдивившись тіло мученикове, мовили цареві: "Така нам нехай буде цілість держави твоєї, як має Меркурій тіло все ціле без будь-якої урази, ніби ніколи ніяка не торкнулася його мука". Каже цар: "Це кожен захоче сказати, що Христос його зцілив! Чи не вводили до нього якогось лікаря у сторожку?" Вони ж відповіли: "Клянемося вашою державою, котра всім світом управляє, що ніхто його не доглядав, гадали-бо, що по тому помре, а як зцілів і здоровий тепер стоїть, не знаємо". Рече ж бо цар: "Дивіться на християнське волхвування, що вчора бачили його як мертвого, а сьогодні стоїть здоровий".