Ці святі, вірою просвічені, на священодійство поставлені були від святого апостола Тита. Навертаючи ж багатьох еллінів од заблуди і до Христа приводячи, схоплені були нечестивими і поставлені комиту Ливанію на муки. Їх-бо довго примушував відректися Христа, а коли не зміг, звелів до швидких коней їх прив'язати і, гонячи коней, волочити рабів Христових. Волочені були довго і обагрили землю кров'ю своєю, ранилася-бо плоть їхня, ударяючись по землі об каміння та дерева, і єство людське мало б з того померти, коли б сам Господь не укріпляв їх у такій муці. По тому ледве живих кинули в темницю і морили голодом та спрагою. Господь-бо їх небесним хлібом живив і зцілював рани їхні. З часом знову на спитування були поведені, а коли не повинувалися мучителевому повелінню, були підвішені на дереві та кігтями залізними шарпані і свічками обпалені. Відтак у вогненну піч кинуті, але неушкоджені пробули: ангел-бо Господній прийшов до них, оросив піч і цілими від вогню їх зберіг. По тому повелів мучитель цвяхи залізні в голову, і в серце, і в черево їхнє загнати. І коли це сталося, викопали їм могилу і, хоча ще дихали вони, вкинули в неї та землею засипали. І так жорстокою та важкою смертю померли — тепер же вічно живуть солодким та веселим життям із Господом, Йому ж слава навіки. Амінь.
Місяця листопада в 5-ий день
Житіє та страждання святих преподобномучеників Галактіона і Єпистими
Написав чернець Євтоломій.
У місті Ємесійському у Фінікії був чоловік доброродний,славний та багатий, на ймення Клитофон, мав жінку на ймення Левкипія, дочку єпарха Мемнона. Була вона неплідна і через те велику мала скорботу, оскільки докоряв їй чоловік, іноді докуки та биття терпіла від нього через непліддя своє. Були обоє невірні і трималися еллінського нечестя та вельми прихилялися до Артемідиного капища. У той час володів містом такий собі Секунд Сиріянин, котрий був немилостивий та лютий вельми, і на тих, що вірили в Господа нашого Ісуса Христа, поклав посеред міста на пострах християнам всілякі знаряддя смертні, через те багато із вірних, боячись гірких мук, ховалися; інші дерзновенно ісповідали Христа, самі себе віддаючи в мучителеві руки і вмирали в ім'я Господа свого.
Був там один інок на ймення Онуфрій; той, щоб не бути пізнаним, що християнин є, покрив іночий свій образ рубищем жебрачим і, переходячи з місця на місце і з дому в дім, наче убогий, випрошував окрушину хліба, і, де міг, там навчав святої віри й навертав душі людські до Бога. І так ходячи, прийшов до Клитофонового дому і, стоячи біля воріт, почав просити хліба. Жінка ж Клитофонова Левкипія, бачачи чоловіка, в рубище одягненого, який хліба просив, послала одну із рабинь, щоб зачинила перед ним двері: була-бо тоді гнівлива, бо бив її в той день чоловік її через неплідність. Інок же потерпів трохи, як це є у звичаї в убогих, стоячи біля воріт і просячи. Помалу, зворушившись, Левкипія повеліла пустити того старця у двір, ввела у дім свій та й дала йому щось на потребу. Старець же, милостиню прийнявши, побачив, що Левкипія зітхнула скрушно від серця, і рече до неї:
"Яка в тебе печаль, пані моя, що так зітхаєш од усього серця?" Вона ж бо мовить до нього: "Бездітна я, старче, і непліддям уражена, через те лютиться і нагінки чинить мені чоловік мій. Багато роздала золота лікарям та волхвам, щоб допомогли мені та й звільнили від непліддя мого, і нема мені жодної від них помочі, але ще й у більшу печаль упадаю". Старець же запитав її: "Якому Богові служиш?" Вона ж відповіла йому: "Служу великій богині Артеміді". Старець же мовить: "Через це й неплідна ти, що не уповаєш на Бога, який може дати плода череву твоєму". Вона ж запитала його: "На якого Бога уповати маю, аби мені дав ту благодать, щоб могла називатися матір'ю дитині?" Старець же відповів: "Уповай на істинного Бога Ісуса Христа і вір у Нього і в безначального Його Отця і в Святого єдиносущного та Животворящого Духа". Вона ж мовить: "Чи про того Бога кажеш мені, якому служать галілеяни?" Він же говорить: "Про Того віщу тобі. Він-бо створив небо, заснував землю, створив людину і всіляке дихання". Левкипія ж рече: "Боюся, чоловіче, Секунда-князя: як колись дізнається, то уб'є мене, як багатьох інших, бо всіх, хто вірить тому Богові, про якого ти повідаєш, немилостиво вбиває". Старець же каже: "Коли князя боїшся, то таємно можеш, віруючи, служити святій Тройці, та ж бо і я боюся погрози мучителевої, таємно служу Богові моєму і сподіваюся спасенним бути Його благодаттю; я ж бо, як мене бачиш, християнин є, і чорноризець, і пресвітер. Змінив же вигляд свій, щоб не пізнали мене, всі-бо мене бачать як одного із мирських убогих, ділом же інок та раб Христовий. Так і ти можеш таємно Христові служити і не позбудешся спасіння свого". Вона ж рече: "Коли я прийму віру цю, отче, а чоловік мій у невір'ї пробуде, чи не стане віра моя даремна і безнадійна через невірного мужа мого?" Відповів старець: "Прийми тільки знамення Христове, яким є святе хрещення, і віруй в істинного Бога без сумніву, а коли у вірі добре пробудеш, то й сама спасешся й чоловіка свого спасеш, каже-бо Писання: "Чоловік невіруючий освячується дружиною віруючою".