Коли такими словами утвердив жінку святий старець, каже до нього вона: "Отче, чи можеш дати мені святе хрещення?" Він же рече: "Чи є лишень вода, зараз-бо й час є". Вона ж наказала дівчатам своїм не оповідати нікому, повеліла налити кадь води, і так блаженно той старець Онуфрій хрестив Левкипію в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, і навчив таїн християнських та всіх заповідей. Коли ж хотів відійти, просила його новоохрещена, щоб не забував її, але чесно нехай навідує та навчає її благочестя та молитви.
Коли відійшов од неї старець, почала жінка ніби хворіти, щоб не торкнувся її чоловік до восьми днів, і таким помислом зберегла чистою благодать Святого Духа, яку прийняла при хрещенні. Коли ж сповнилося вісім днів, побачила у видінні Господа Ісуса Христа, пригвождженого на хресті, і здалося їй, що припала до ніг Його та й почула від пречистих уст Його певні втішні слова, що обіцяли звільнити її від непліддя і подати такого сина, що буде страстей Його наслідувачем та Царства Його спільником. Після того видіння Левкипія наповнилася великої духовної втіхи та щирої до Бога любові, і відтоді не відійшла від неї пам'ять страждання Господнього, але завше розумом своїм на розіп'ятого Христа дивилася, і ніби стояв Він перед нею — бачила, як їй уявлялося.
Відтак невдовзі зачалось у череві, про що довідавшись, чоловік її порадів вельми і мовив до неї: "Тепер знаю, що добре вгодила богам, тож дали плода утробі твоїй, ходімо й принесемо їм жертву". Вона ж, зітхнувши, каже до чоловіка свого: "Не ті боги, до яких кличеш мене, дали мені цей дар, але інший Бог, котрий мені уві сні перед зачаттям явився, Його бачила, що мав Він долоні до дерева прибиті, Той мені дав дар оцей. І коли бажаєш, господине мій, то Йому понесемо жертву хвалення". Він же мовить до неї: "Той Бог, якого бачила ти, є Богом галілейським, про Нього чув од багатьох, що на дереві розіп'ятий був і дивні чудеса творить". Сказала до нього жінка:
"Чому ж не віруємо Йому, коли є Він міцний, і сильний, і милосердний до нас, адже втолив бажання серця нашого і звільнив мене від непліддя?" Відповів чоловік: "Чи ж не чула про княжий гнів, що нещадно мучить він та вбиває віруючих у Розіп'ятого?" Жінка ж каже: "А ми таємно будемо вірити в Нього й служити Йому, коли не можна буде явно, і так добре управимо своє життя". Він же рече до неї: "Немає такого, щоб навчив нас віри тої і наставив нас, яким чином маємо служити доброму тому Богові, якого ти уві сні бачила і від Якого прийняла дар зачаття". Вона ж бо побачила чоловіка свого за схильного до благочестя, оповіла йому про все, що трапилося з нею, і що християнка вона є і навчена тайн віри від одного інока. Чоловік же, почувши, радий був і запраг хрещення. Коли ж блаженний Онуфрій прийшов до дому їхнього, відвідуючи новоохрещену, вона показала його чоловікові своєму. І хрещений був Клитофон від того старця, і жили новопросвічені у всілякому благочесті та в чесноті, таємно служачи своєму Господеві.
Коли ж прийшов час жінці народити, народився хлопчик, і, закликавши вищезгаданого старця, духовного свого отця та учителя, хрестили дитя, нарікши його ім'ям Галактіон. Пророкував про нього святий старець, кажучи: "Це дитя зненавидить земне життя, небесне ж полюбить". Як підросло ж дитя, віддали його батьки в навчення книг, і з поміччю Божою невдовзі навчився омиритської вправності, здобув навичок у майстерному добромовленні, збагнув філософську премудрість і астрономію добре пізнав. Коли ж сповнилося йому двадцять і чотири роки і вже блаженна його мати померла, захотів батько його одружити. Знайшов дівчину вельми гарну, на ймення Єпистима, заручив її синові своєму Галактіону як наречену. І відклали шлюб на інший час, а блаженний Галактіон ходив до нареченої своєї на відвідини, але не давав їй звичного цілування, оскільки нехрещена була. Печалилася щодо того Єпистима, тож батько її, бачачи скорботну й дізнавшись про причину печалі, каже до Галактіона: "Чому, хлопче, не даєш звичайного цілування дочці моїй, а своїй нареченій?" Коли не любиш її, то навіщо ти й заручивсь із нею?" Галактіон же нічого не відповідав йому, пішов до дівчини і каже їй на самоті: "Дівчино Єпистимо, чи знаєш, чому не даю тобі цілування?" Вона ж відказує: "Не знаю, пане мій, і печалюся щодо цього вельми". Галактіон же рече: "Оскільки не є ти християнка, а осквернена нечестивою вірою, через це не хочу доєднуватися до твого нечестя, щоб не опечалити Духа Божого. Але коли хочеш мати любов мою, відкинся ідолів та віруй Богові, Якому я вірую, та й прийми святе хрещення — тоді дам тобі цілування і полюблю, як себе, і наречу тебе дружиною собі, і в нероздільній любові до кінця пробудемо". Єпистима ж мовить: "Що велиш, пане мій, те учиню, вірю Богові твоєму і хочу хреститися". Він же каже: "Добре, дівчино мудра, тепер тебе по-справжньому любити починаю, але поки немає, хто б хрестив тебе, бо через люте на християн гоніння гине благочестя: пресвітери та клирики одні вибиті, інші в пустелю втекли. Через це потреба є, щоб я сам тебе хрестив. Візьми-бо білі одежі й піди до ріки Кифос ніби купатися; вийду і я з дому свого ніби в поле прогулятися, і там знайду тебе та й охрещу". І сталося так: вийшла Єпистима до річки, вийшов і Галактіон, і в Кифосі охрестив наречену свою в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа і навчив її молитися Богові — тоді розійшлися, ніхто не довідався таємниці тієї.