Вищезгаданий Євтоломій, інок, що був рабом тестя Галактіонового, супістник обох, коли був схоплений Галактіон та свята Єпистима, пішов за ними віддалік, змінивши іночі ризи свої, щоб не бути пізнаним. Він бачив страждання їхні та кончину, взяв потай святі й чесні мощі пана й пані своїх і плакав над ними достатньо, відтак поховав їх чесно і написав добродійне житіє та доблесне страждання їхнє на користь тим, що читають і слухають у славу Бога в Тройці святій славленому Отцю, і Сину, і Святому Духу навіки. Амінь.
У той-таки день святого отця нашого Йони, архиєпископа Великого Новгорода, нового чудотворця
Цей блаженний Йона народження та виховання мав у Великім Новгороді; коли осиротів од батьків своїх, одна вдовиця повболівала за ним по-материнському і, взявши, виховала його та й віддала одному диякону в науку божественних книг. Був-бо норовом тихий, і покірливий, і смиренний, до малих дітей на ігриська ніколи не був прихильний, а коли юний був, ознаменований став од Бога на святительський престол Великому Новгороду, бо якось вийшов він від свого вчителя зі хлопцями, хлопці ігри завели, а він стояв і дивився на них. І трапився тоді преподобний Михаїл-юродивий, що називався Клопський, котрий мимо дорогою проходив, де чесний цей хлопець стояв. Кинувся до нього Михаїл, і прибіг, і взяв його, і підняв вище себе, пророчо кричачи йому: "Іване, — так-бо від святого хрещення звали ту дитину, — навчайся книг старанно, маєш-бо цьому Великому Новгороду архиєпископом бути!" І, обійнявши його, відійшов у свій монастир на Клопськ.
І збулося Михайлове пророцтво у свій час, бо блаженний той хлопець Іван прийшов у дорослий вік і, марноту життя роздивившись, відійшов у пустелю, що звалася Отиня, і в обителі Харитона, архимандрита, іноче життя прийняв, добре трудячись, — перейменований був після постриження свого в Йону. Після того, коли архиєпископ, святий Євтимій, до Бога відійшов, березня в 11-ий день, і покладений був у монастирі, що на В'яжищах, якого він збудував, узятий був святий Йона із тієї Харитонової обителі і у Великий Новгород уведений — радувалися щодо нього всі громадяни Великого Новгорода. І тоді князь, і бояри, і посадники, і весь народ послали святого із грамотою до Москви, до митрополита Йони, щоб поставив його архиєпископом їхньому місту. Митрополит же із архиєпископами та єпископами і з усім собором освятив його і відпустив із миром додому.
Святий-бо прийшов до своєї архиєпископії у Великий Новгород, усім мир і благословення дав і достатнє учинив повчання з Божественних Писань. Сидячи ж на своєму престолі, труд до труду прикладав, добре пасучи доручене собі стадо і суди творячи по правді, а не за мздою, не для того, щоб сильний ґвалтував смиренного, а забирав сам скривдженого із рук тих, котрі кривдили його, і подавав численні милостині убогим, сиротам та вдовицям. У монастирі ж тому, у якому постригся, у пустині Отній, поставив церкви кам'яні: спершу церкву велику поставив Трьох Святителів та іконами, книгами та всіма оздобами прикрасив; відтак трапезу кам'яну звів, приєднавши до неї церкву святого Миколая; також церкву святого Івана Предтечі збудував, приєднавши до паперті великої церкви, у ній-бо й могилу собі викопав і, багато сіл із великим маєтком та угіддям купивши, віддав обителі — і тим витратив свого великого маєтка. І ще церкву поставив святого Онуфрія Великого в тій-таки обителі. А після того деяким святим через світлість їхню на вічну пам'ять і для віддання останнім поклоніння звелів Логофетові Пахомію, котрий був зі Святої Гори, скласти їм канони й житія: великому Варлааму, що на Хутині, і великому Онуфрію, і великій княгині Ользі, і преподобному Саві Вишерському, і архиєпископові Євтимію, що був перед ним.