Місяця листопада в 8-ий день
Слово на собор святого архистратига Михаїла та інших небесних сил безплотних
Свята Церква прийняла святкувати доброчесно собор святих ангелів од передання богоодуховлених отців, відкинувши давнє злочестиве пошанування ангелів, винайдене єретиками й ідолопоклонниками, адже ще в Старому Заповіті, коли люди Божі, відступивши від Бога, почали кланятися творенню Божому та ділу рук своїх, почали приносити із богоподібним поклонінням жертви сонцю, місяцю та зорям, гадаючи, що ті мають живу душу. Таким же поклонінням із жертвами кланялися й ангелам, про що в Книгах Царів згадується так: "І кадили для Ваала, і для Сонця, і для дванадцятьох планет і всій силі небесній", тобто ангелам, вони-бо є вої небесні, як сказано в Євангелії: "І ось раптом з'явилася з ангелом сила велика небесного війська". Та неблагочесне поклоніння ангелам поширювалось і в днях святих апостолів, що викорінюючи, святий Павло у Посланні до Колосян говорить: "Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою ангелам, вдаючись до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом, а не тримаючись Голови", тобто Христа. Були в той час певні єретики, які виглядом являлися смиренні та гордісно бажали повстриманим і чистим життям своїм наслідувати ангелів, навчаючи, щоб однаке поклоніння чинити ангелам, як і самому Богові. По тому настали інші, які казали, що ангели є творцями видимих істот і над Христа, Сина Божого, вищі вони й чесніші, бо безплотні, а Михаїла називали Богом жидам.
Інші-бо до чарівництва вдавалися, і людей зваблювали, під іменем ангелів бісів закликали і служили їм, ангелами їх називаючи. Найбільше в Колосянах, що підлягали митрополії, такі поширювалися єресі, і від багатьох злочестиве ангелопоклоніння, подібне ідолопоклонству, таємно здійснювали, що помісний Лаодикійський собор святих отців прокляв й анатемі віддав. Проклято ж і відкинуто було те неблагочестя ангелопоклонства, а узаконено благочестиве й належне пошанування та святкування святих ангелів як служителів Божих, оберігачів же роду людського. А в тій-таки Колосянській країні, у якій спершу таємно й погано, по-єретичному ж бо, творилося ангелопоклоніння, почало здійснюватися явно православне святкування Ангельського собору, будувалися чудові храми на ім'я святого архистратига Михаїла, начальника ангелів, як у Хоніх, що там над чудотворним джерелом преславного и пречудового храма було збудовано, в ньому-бо і самого святого архистратига Михаїла було явлено святому Архипові. Установлено Собор святих ангелів святкувати місяця листопада, тобто дев'ятого після березня місяця, першого від Сотворення світу, на відбиття числа ангельських чинів, їх-бо дев'ять порахував святий Дионисій Ареопагіт, учень святого апостола Павла, котрий забраний був до третього неба і там різницю святих ангельських чинів бачив і йому, як учневі своєму, сказав. Ті ж бо дев'ять чинів розділено було на три єрархії, які по три чини в собі складали: вищий, середній та нижчий.
У першій-бо вищій і до Пресвятої Тройці найближчій єрархії, — серафими, херувими та престоли. Найперші до Творця та Будівника свого наближені боголюбні шестикрилі серафими, як це бачив Ісая, кажучи: "Серафими стояли охрест Його, шість крил в одного і шість крил у другого: були полум'яподібні", вони безпосередньо наближені до Того, про Якого пишеться: "Бо Бог наш — як вогонь, що пожирає". "А престол Його — огняне полум'я". "А вид Господньої слави — як палаючий вогонь". До такої слави серафими наближені, вогненоподібні вони, як сказано: "Він чинить ангелів своїх духами і слуг своїх полум'ям вогненним", палають-бо божественної любові полум'ям та інших до любові Божої розпаляють, як і ім'я їхнє з'являє, бо в жидівській мові "серафим" значить: "Той, що розпалює чи зігріває".
Після серафимів є наближені до Всевидця Бога, який живе у неприступному світлі, багатоокі богомудрі херувими, у несповідимій світлості більше від інших, нижчих чинів, завжди сяють світлом розуму, Божого пізнання, таїнств же Божих та глибини Його премудрості пізнання пізнають та інших просвічують, бо ім'я їхнє "херувими" з тієї-таки жидівської мови перекладається: "Розуміння велике чи "премудрості пролиття", адже через херувимів і іншим проливається премудрість і подається розумних очей просвічення до Богобачення і Бога пізнання.
Так само превознесені наближені до Того, що сидить на престолі, богоносні (як називає їх святий Дионісій) престоли, на них-бо, як на умових престолах, Бог умово спочиває, як пише святий Максим-ісповідник. Богоносними ж називаються не єством, а благодаттю та служінням. Пише-бо святий Василій Великий, що і Христова плоть є богоносна, але плоть Господня за єством і за іпостассю з'єднана із самим Богом Словом у нероздільному з'єднанні, належною і справжньою Його плоттю називається і пробуває. Престоли-бо не за єством, але за благодаттю, даною до такого служіння, мають Бога в самих себе невимовно й недовідомо, тому й богоносними називаються. Невимовним, отож, чином спочиваючи на них, Бог судьби свої праведні установлює, за Давидовим висловом: "Сів ти на престол, судячи правду". Через це в них більше правота судеб Божих сяє, служать-бо правосуддю Божому і прославляють його, і виливають силу правосуддя на престоли долішніх судей, подаючи царям і владикам чинити праведні суди.