Захотів Господь тією своєю угодницею давати користь багатьом і на шлях спасіння наставити, через це явною її учинив людям, що жили у Вириті. Її віднайшло троє вірних чоловіків, які пізно повз того храма йшли і побачили її, як молилася. Вони звістили іншим, і почало до неї приходити немало, бажаючи її бачити. Вона ж бо, прийнявши од Бога благодать учення, промовляла їм слово Боже і подавала велику користь їм богонатхненною своєю бесідою і наставляла на шлях спасіння. Прийшли до неї і якісь жінки, і дівиці, і дивувалися її рівно-ангельському життю, захотіли наслідувати її і почали жити з нею, іночачи. Спершу прийшла до неї одна жінка, на ймення Софронія, що, бувши в еллінському нечесті, любила повстриманість та чистоту і жила безмужньо, як інокиня, маючи із собою інших жінок, які наслідували її життя та вчення. Вони ж, почувши про блаженну Матрону та жорстке її життя, забажали побачити її і прийшли до неї із другинями своїми. Свята ж, розтуливши богомовні вуста свої, почала їм говорити про єдиного істинного Бога і про Єдинородного Його Сина, як утілився від безмужньої та пречистої Дівиці, і постраждав заради спасіння нашого, і воскрес, і плоттю зійшов на небеса, і має судити живих та мертвих. І багато таїнств віри оповіла свята Матрона Софронії, прихилила її до Христа, також і тих, що з нею були, і невдовзі від єпископа Виритського сподобилися хрещення та й шокували з преподобною Матроною в тому ідольському храмі — тож із розбійницького вертепу утворилася обитель Христовим нареченим. По тому одна дівиця на ім'я Євхе, котра була жриця ідолам і зберігала дівство, прийшла до преподобної і, припадаючи до її ніг, молила, щоб навчила її віри в Ісуса Христа і щоб прийняла її до свого співжиття. Свята ж, за звичаєм своїм, кажучи слова Божі, запалила серце тієї дівиці до любові Христової і до того, щоб відкинутися від світу.
У той час настав якийсь богопротивний еллінський празник, і зібралися елліни, що були у Вириті, до своїх ідолів, бажаючи празникувати. Не знайшовши ж жриці ідолів, яка, за звичаєм язичницьким, принесла б їхні жертви, подивувалися, куди відійшла. А довідавшись, що пішла до Матрони, побігли туди деякі із них, а передусім родичі дівиці тієї і знайшли Євхе, що сиділа біля Матрони і захоплено слухала Божих слів. Тож сказали до неї: "Пощо, дівице, великих богів зневажила ти і залишила їх без жертви? Це через тебе піднявся народ на нас, не терплячи безчестя своїх богів. Ходи-но з нами, щоб учинила тепер празника". Дівиця ані слів їхніх чути, ані дивитися на них не захотіла, але як Марія сиділа в Ісусових ногах, так і вона сиділа біля своєї навчительки, преподобної Матрони, котра покірливо та любовно до них говорила: "Покиньте цю рабу істинного Бога, котра була спершу рабою марнотних богів ваших, вже не буде з вами спілкуватися, бажає-бо заручитися Христові". Ті, що прийшли, родичі і ласкою, і погрозами немало намагалися відвести від Матрони дівицю і примусом її взяти хотіли, але невидима Божа сила не дозволила їм — нічого не досягли і сказали: "Коли не послухаєш нас і не підеш тепер до нас чинити богам празника, то, прийшовши завтра, запалимо цього храма й усіх, що тут є, і тебе з ними спалимо". І, так похвалившись, відійшли. Свята ж Матрона із сестрами, що були із нею, зібрали багато дров та хмизу і обклали храма довкола та й послали вслід еллінам, котрі відійшли, кажучи: "Готовий уже є вогонь і дрова, ходіть і виконайте обіцяне, спаліте нас — хай будемо добропашною жертвою нашому Христу". Елліни здивувалися такій їхній мужності та безбоязному серцю, що готові за Бога свого померти; не знали, що й відповісти їм, і вже не приходили до них. А преподобна Матрона послала до єпископа, молячи, щоб послав до неї пресвітера. І коли прийшов пресвітер, вручила йому ту дівицю, щоб сподобив її святого хрещення і знову привів її до неї. І учинив пресвітер за повелінням її. Хрещена була та дівиця і подвига чинила добре в пості та молитві з іншими сестрами, їх-бо було при Матроні числом вісім, всі ж подібні до мудрих дів, що прикрашали світильники свої і готувалися до зустрічі із Женихом своїм.