По кількох літах було нашестя агарян на греків, і воювали, полонячи краї Грецької держави. Тоді багато хто через страх тікав в укріплені міста, відтак преподобний отець Теодор, не вдаючи себе і тих, що були з ним, у таку напасть, але слухаючи мовлене: "Сховайся на хвилю малу, поки гнів Господній перейде", — залишив Сакудіян і прийшов із братією до Царгороду. Було добровгідне пришестя його патріярхові й цариці, і пораділи щодо нього, і молили його, щоб прийняв монастиря Студійського і в ньому учням своїм нехай ліпше життя влаштує. Належить тут згадати і про того монастиря — відкіля почався.
Один муж із доброродних та великоміцних прийшов до Риму, де був пошанований патриційським та антипатським саном. Той на ім'я Івана Предтечі збудував велику і прегарну церкву і монастиря при ній улаштував. Прикликавши іноків від обителі невсипущих, умолив їх у його монастирі жити і весь чин свій тримати. Було ім'я тому чоловікові Студій, від того імені й монастир прийняв найменування і називався Студійським. У ньому іноки жили аж до Копронимового царювання, тримаючи чин невсипущих. А як злочестивий Копроним утискав Церкву Божу іконоборством, тоді всіх іноків із Візантії прогнав, і був той Студійський монастир порожній. Коли ж загинув той злочестивий цар і гоніння припинилося, знову почали жити іноки при Студієвій церкві, але небагато. У той час, коли преподобний зі своєю братією у Царгород прийшов, тільки дванадцять іноків у монастирі тому пробувало. Впрошений, отож, був преподобний од цариці Ірини і від святішого патріярха Тарасія і прийняв Студійського монастиря та й почав у ньому жити: побачив-бо місце добровгідне для пробуття іноків. Обновив та поширив монастиря і зібрав багато братії: приходили-бо до нього і з інших монастирів іноки, які зволяли жити в нього, бажаючи мати його собі наставником та вчителем; він же всіх приймав по-батьківському й нелицемірно їх любив. Не був у нього чесніший той, що від нього постригся, більше того, котрий з іншого монастиря приходив пострижений (як це багато нерозумних ігуменів творять, даючи перевагу тим, яких самі постригли, а які були від іншого пострижені, тих не як своїх, а як чужих мали), бо у преподобного отця Теодора всі рівні були, усіх однако любив і про всіх однаку турботу мав, знаючи, що один і той же іночий образ, коли будь-де хтось одягнеться, адже благодать хрещення одна є, де б її хто не сподобився: мірою-бо чеснот тільки різнилося воздаяння тим, що інокують. Але цього преподобного отця учні великі в чеснотах успіхи мали, а слава про святе їхнє життя повсюдно проходила, численні до нього приходили, бажаючи наслідувати подвиги їхні, і множилося число їхнє значно, що було й до тисячі братії. Бачив велику кількість учнів своїх преподобний, і що не можна йому самому всіх доглянути та кожного діяння, і слова, і помисли випробувати, через це, як другий Мойсей, поставив начальників, яких визначив за розумніших і в чеснотах управніших та подвижніших, і кожного з них належним найменував званням: одного економом, того еклисіархом, того доглядачем, того вгамовувачем — і назвав кожного за встановленою ним службою. Написав же і заповіді, як кожен із них має здійснювати повелене, почавши від найперших аж до останніх. Установив і єпитимії за прогрішення: одним кількість поклонів, іншим же який піст; і кожному прогрішенню належну покару: коли хто божественний спів залишить, і чи посудину поб'є, чи марно щось кине, чи зробить щось недбало, чи брата в чомусь скривдить, чи слова зайві і скаже через нестриманість язика, чи велеголосно зарегоче, сміючись, чи непокірливо й несмиренно ходить, чи, сидячи в трапезі, бесідує, не слухаючи читання, чи
на харч нарікає, чи безсоромно та дерзновенно очима туди й сюди мече, чи щось інше з такого чинить — цьому всьому визначені єпитимії за ділами призначалися. Установив же і спільноту, щоб ніхто щось за своє не вважав, але спільне все: і спільна їжа, і спільна одежа, і кожному потреба спільна; у кого ж бо спільне життя, там спільне хай буде і вжиття. Подбав преподобний і про те, щоб іноки його нечасто виходили з монастиря в місто заради потреб монастирських: знав-бо, які бувають інокам, котрі по місту ходять, напасті від споглядання чужих лиць і від слухання лихих бесід. Через це захотів усередині монастиря всілякі ремесла мати, і навчалася братія всілякої майстерності: одні деревообробства й будівництва, інші ж ковальства, інші — ткацтва, ще інші — каменярства — і всякому, що монастиреві потрібно, ділу. Руки-бо до діла докладати, а у вустах завжди молитву Ісусову й Давидові псалми мати. Про такі звичаї Студійського монастиря, законоположення та устави повсюди слава пройшла, і численні всілякі в довколишніх містах і в далеких країнах монастирі те студійське начало собі переписували, приймали й утримували, а інші утримують і дотепер. Написав преподобний і книг немало вельми корисних, і слова похвальні на свята Господні й Богородичні склав, і святого Івана Хрестителя житіє гарними піснями пошанував, і численні канони та трипіснеці склав і, наче ріка премудрості, повна вод, напоїв і звеселив струмками учень та пісень своїх Божу Церкву.