Від гробу ж преподобного Теодора численні подавалися зцілення. Один біснуватий до гробу його прийшов, і явився йому преподобний у нічному видінні і, подавши зцілення, здоровим учинив. Пробудився чоловік той, відчув себе звільненим від ворожого мучительства і прославив Бога та угодника Його, преподобного Теодора.
Ще один з'їв отруєну їжу і мав усі нутрощі хворобою охоплені, і вже до смерті наближався, цей прийняв олії, що була в лампаді при гробі преподобного, і в уста влив, відтак смертоносну оту труту виблював і здоров'я віднайшов, усе інше пробуло без шкоди.
Другий шлунком хворів вельми, а тільки на ікону преподобного подивився та ім'я його прикликав, одразу ж здоровий став. Ще інший, жахом охоплений, без розуму був, всіх боявся та жахався. Цього до гробу преподобного приведено, і єлеєм помазаний був, відтак від пристрасті тієї збавився і, маючи цілий розум, відавав подяку Богові та угодникові Його.
Інші чудеса численні молитвами преподобного Теодора при гробі його здійснювалися у славу Бога в Тройці єдиного, Йому ж від нас честь та поклоніння нехай будуть тепер, і завжди, і навіки віків. Амінь.
У той-таки день смерть святого та блаженного Максима, заради Христа юродивого, московського чудо творця.
Місяця листопада в 12-ий день
Житіє святого отця нашого Івана Милостивого, патріярха Олександрійського
Святий Іван киприянин був родом, син князя Єпифанія, вихований з юності в доброму, мав закорінений у своєму серці страх Божий, що став йому початком премудрості. Ввійшовши в літа, примушений був батьками взяти жінку і народив із нею дітей. Але невдовзі спершу позбувся дітей, по тому й подружнього союзу відкинувся, бо спершу діти померли, по тому дружина вслід за ними пішла — так Бог зволив, щоб Іван позбувся рабства плотського, а прийняв життя духовне, вільний відтак став, дякуючи Богові. І відтоді без будь-яких перепон почав служити старатливіше Господу, в частій управляючись молитві і в усіх богодогідних справах, а найбільше милосердний та милостивий був до всіх, хто у злидарстві бідував. Завдяки таким добродійностям прославляв його Бог поміж людей і не тільки від рівних йому, але і від царя був пошанований та славлений. І коли престол Олександрійський без пастиря став, цар Іраклій, за Божим уладженням, пошанував цього Івана тим саном, і, хоча він і не бажав, одначе схилився прийняти освячення і став пастирем Олександрійської Церкви. Почав же пасти словесних Христових овець; насамперед подбав паству свою очистити від єресі, котра тоді почала розростатися спершу від такого собі Петра, що прозивався Фуллоном, і Кнафея, антіохійського псевдопатріярха, котрий дерзнув до трисвятого огудні докладати слова, кажучи: "Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, що розіпнувся за нас, помилуй нас!" — начебто божество в Господі нашому постраждало. Таку єретичну огуду знищив святий Іван, сам же повернувся до виконання заповідей Божих і на добротворення людям жебрущим та вбогим, і нікого не полишив марно й печально відійти від себе, але всім, що потребували милостині, подавав, усіх у скорботах утішав, не словом тільки, а ділом голодних насичував, голих одягав, полоняників на свободу викупляв, про хворих та чужинців турботу маючи, — і була щедрота його, як ріка, що ненастанно і щедро текла і всіх, що прагли від неї помочі, напоювала.