Була ж колись суперечка економа церковного з одним ідолопоклонником, знатним громадянином, йому ж ім'я Сампсихій, про одну річ, яка до церковних володінь належала. Зчинилася сварка і галас з обох боків, збіглися вірні та невірні, помагали кожен своєму. Вірні — економові, невірні ж — Самп сихію. Але тому. що більше невірних було, перемагали вони вірних і підняли боротьбу, схопиіли палиці і зброю й убили з вірних семеро людей. Багатьох дужо зранили, потім кинулися з безчинним галасом і шумом, побігли у двір єпископа, хотіли убити Порфирія святого. Він же, довідавшися, сказав додиякона Марка: "Втікаймо, брате, і сховаймося швидко, доки мине гнів Господній". І, перелізши стіну на инший бік двору, бігли і сховалися в одної дівчини вбогої на ім'я Салатія. що була еллінкою невір'ям, осиротіла по батьках, мала ж бабусю свою, що на одрі хвороби лежала, їй же служила, годуючи її з праці рук своїх. Та дівчина сховала в себе єпископа святого і диякона його, їжу і пиття давала їм. І перебував у неї святий Порфирій день той, і ніч, і наступний день цілий. Наступної ночі, коли затихли гамір і бентега, прийшов святий із Марком до свого дому і побачив, що все розграбоване, і блаженного Варуха, що лежав зранений і ледь дихав. І про все те християни, пославши скоро до Кесарії, сповістили антипатові. Той же послав воїнство, взяв усіх тих, від кого піднялася та бентега й убивство. І одних покарав смертю, а инших, бивши жорстоко, відпустив живими. І з того часу замовкли зовсім нечестиві. І прожив святитель Христовий Порфирій подальший час життя свого в мирі і тиші добрій. Вищезгаданій же дівчині Салатії, у якої ж від рук убивць сховався, віддячив, просвітивши її святим хрещенням. І хвору стареньку її зцілив і охрестив, і дав їм із церковних володінь на прогодування. Хотів видати Салатію заміж, але вона захотіла більше уневіститися Христові, через що святий вельми возвеселився духом, освятив її на служіння Христові і до лику святих дів приєднав. Вона й угодила Богові накінець, зберігши непорочно дівство своє у пості і молитвах, сприянням богоприємних молитов угодника Божого Порфирія, що ненастанно до Бога за стадо своє удень і вночі посилав молитви. Робив і чуда Христовий святитель. Трьох хлопців, що в криницю впали, молитвою своєю живими і цілими зберіг. Жінку одну, що єресі манихейської була, хитрости бісівської і вигадок єретичних сповнена, правовір'я вельми ображала і багатьох на злочестя своє зваблювала, молитвою умертвив. Вона, раптом упавши, відійшла. Й иншого багато на славу Божу зробив святий Порфирій. Пас же Церкву Христову двадцять чотири роки, й одинадцять місяців, і вісім днів, потім відійшов до начальника пастирів — Ісуса Христа, Сина Божого, Архиєрея великого. Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і слава навіки. Амінь.