Була ж там і Анна Пророчиця, донька Фануїлова з коліна Асирового, — і та вдова, що зістарілася вельми, що мала літ вісімдесят і чотири, що сім років лише від дівства свого прожила з мужем своїм, овдовівши ж, усі дні життя свого провадила богоугодно, не виходячи з церкви, але постом і молитвами служачи Богові вдень і вночі, — вона, у той час надійшовши, багато про принесене в церкву Господню Немовля пророчо говорила всім, які сподівалися визволення Єрусалиму.
Чувши ж те й бачивши, книжники і фарисеї лютували серцями своїми, заздрісно гнівалися на Захарію як на явного законопорушника, бо Матір, що задля очищення прийшла, на місці дівочому поставив, на Симеона ж і Анну гнівалися, що такі подавали про Дитинча свідчення. Не мовчали про те пізніше і в Ірода Царя, але все, що в церкві робилося і говорилося, сповістили йому, і зразу шукали на убивство божественне Немовля — Христа Господа, але не знайшли — вже-бо Божим, через Ангела Йосифові у сні даним, велінням несене було до Єгипту, бо святий Йосиф з Пречистою Богородицею, закінчивши в церкві все за Законом Господнім, повернулися не до Вифлеему, але в Галилею, у град свій Назарет, а звідти зразу до Єгипту втекли. Дитинча ж росло й міцніло духом, сповнювалося премудрости, і благодать Божа була на Ньому.
Встановлено ж празник Стрітення Господнього в Юстиніянове царство, бо перед тим, хоч і було в церкві споминання Господнього Стрітення, не святкувалося урочисто. Юстиніян же, благочестивий цар, звелів його як празник Господній і Богородичний святкувати, як же й инші великі празники, і то через такі причини: була в царювання його моровиця велика у Візантії і в навколишніх краях. За три місяці, починаючи від останніх чисел місяця жовтня, спочатку по п'ять тисяч мертвих нараховували щодня, тоді по десять тисяч, і багато тіл багатих і шанованих людей було не поховано, вимерли-бо слуги й раби всі, не було кому самих господарів поховати. А в Антіохії подвійна була кара Божа, бо до смертельної виразки додався, через гріхи людські, страшний землетрус, і всі великі будинки, і високі споруди, і церкви попадали, і багато людей, стінами привалених, загинуло, серед них же і Єфрасій, єпископ Антіохійський, коли впала на нього церква, помер. Але і Помпеополь через землетрус був зруйнований, половину його земля поглинула зі всіма мешканцями його. У ті страшні смертельні та згубні часи комусь із богоугодних було відкрито, щоб встановити святкування Стрітення Господнього, як же й инші Господні та Богородичні великі празники. І коли надійшов день Господнього Стрітення, другий день лютого, коли почали з нічним чуванням і хресним ходом святкувати, зразу в той день віднялася виразка смертна, і всеконечна моровиця зупинилася, і землетруси вгамувалися — милосердям Божим, молитвами ж Пречистої Богородиці, їй же з народженим від неї Христом Богом нехай буде честь, слава, поклоніння і дяка навіки. Амінь.