Коли минуло після того п'ятдесят років і більше, Константин із Методієм у Херсонес прийшли і старалися про віднайдення чесних мощів Климентових. І зрушили на те херсонеського єпископа Георгія блаженного, який спершу пішов у Константинопіль до царя і патріярха, про те сповіщаючи і раду від них приймаючи, і взяв звідти весь клир святої Софії. Тоді, дійшовши до Херсонесу, пішов з блаженними цими учителями Методієм і Константином і зі всім народом з псалмами і піснями на край моря, хотівши отримати бажане, але не розступилася вода. Коли зайшло сонце, сіли в корабель, й опівночі світло засяяло від моря, і з'явилася спершу голова, потім же і всі святого Климента мощі з води вийшли — взявши їх, поклали в корабель і в град несли чесно, у церкві апостольській поклали. З них же блаженний Константин із Методієм частину якусь взяли, мали її з собою завжди, допоки не віднесли її до Риму.
Після того пішли в козари, і прийняті були з честю від кагана — князя козарського, бо й лист від царя грецького до кагана мали. І велика там була суперечка блаженного Константина з козарами, і з юдеями, і з сарацинами, бо Константин більшої був науки, ніж Методій, адже Методій молоді свої літа при війську, а не у книжному навчанні провів, і на воєводській владі він був, народними справами більше, ніж книжним читанням, займався, а Константин з юности в навчанні книжному і в шуканні любомудрія був вихований, і в Божественному Писанні дуже досвідчений, і в словах сильний, готовий на будь-яке питання відповідати. Тому Константин про все сперечався з невірними, а Методій молитвою своєю богоугодною Константинові помагав. І казав їм один козарин: "Ви, греки, поганий звичай маєте, бо ставите собі царя нового на місце попереднього з иншого роду, із простого, а не царського, як же це: після Никифора поставили царем Михаїла Курополата, одного з бояр. Тоді, відставивши його, поставили Лева Вірменина, що з простого роду був. Убивши ж його, поставили Михаїла Травлія, який був родом з Аморії. У нас же не так, але маємо наших каганів (тобто царів) з дому і роду каганського. І инакше в нас ніхто не воцариться, якщо не буде з царського роду". Блаженний же Константин на це короткими відповів словами: "Чи зле зробив Бог, коли неугодного Йому царя Саула скинув, Давида ж, мужа за серцем своїм, від стад скотарських вибрав?" І замовк про те козарин. Після того знову козарин мовив: "Ви, книги тримаючи в руках, розповідаєте з них притчі. Ми ж не так, але з грудей наших всю мудрість виносимо, не гордячись щодо писання, як же ви пишаєтеся, бо всередині маємо увібрану в нас мудрість".
Сказав Константан: "Якщо зустрінеш мужа голого, який говорить: "Багато одягу, і золота, і маєтків маю", — чи повіриш йому, бачачи його голого і що в руках нічого не має?" Відповів козарин: "Ні, якщо б мав щось, голим би не ходив". Сказав Константан: "Якщо ти поглинув всіляку мудрість, як же ти хвалишся, то скажи мені, скільки родів перейшло від Адама і Мойсея, і який рід і на якій частині землі мав свій уділ". Не міг проти цього козарин нічого відповісти, замовк. А Константан відповів: "Ані я не вірю тобі, що ти поглинув усіляку мудрість і без книг премудрий". Коли ж були на обіді в кагана, взяв каган чашу, сказав: "П'ємо в ім'я Бога єдиного, що створив усе творіння". Християнський же філософ Константан, взявши чашу, сказав: "П'ю в ім'я Бога єдиного, і Слова Його, яким небо утвердив, і животорного Духа, яким же вся сила створеного творіння тримається". Сказав каган: "Однаково розуміємо про Бога, що створив усе творіння, лише в цьому різнимося, що ви Тройцю славите, а ми єдиного Бога славимо, як же і єврейські вчать книги". Сказав Філософ: "Якщо з єврейських книг одного Бога знати навчаєтеся, то з тих же книг і Святу Тройцю пізнайте, проповідують-бо книги єврейські у пророкуваннях Слово і Духа, як же пророк і цар Давид говорить: "Словом Господнім небо утвердилося, і духом уст Його вся сила їх". Ось тут троє в єдності очевидні: Господь, і Слово Його, і Дух. Господь є Бог Отець, Слово — Бог Син, Дух же уст Господніх — Бог Дух Святий. Проте не три є господи, але один Господь зі Словом своїм і Духом. Так не три Боги в Божестві, але один Бог шанований. Поглянь же й звідси: якщо хтось тобі честь чинить, а не шанував би слова твого і духа уст твоїх, але мав би їх у зневазі безчесній, а инший же — все те: і тебе, і слово твоє, і духа уст твоїх — має в честі, котрий з них двох справжній пошановувач особи твоєї царської?" Той же відповів: "Той, хто всіх трьох має рівно в честі". Сказав Філософ: "Тому й ми правдивіші і від вас ліпші богошанувальники, шануючи Святу Тройцю, рівно Отця, і Сина, і Святого Духа. Цього ж навчилися ми з Книг Пророчих, бо й святий пророк Ісая говорить про Бога Сина, кажучи: "Послухай мене, Якове, Ізраїлю, якого я призиваю, я є перший, я є навіки, і нині Господь послав мене і Дух Його. Його книжного писання сказання ясно виявили давні отці наші: хто-бо є Посланий, якщо не Син, і від кого посилається, якщо не від Отця і Святого Духа Отчого".