Стояло там перед каганами багато юдеїв, вони сказали до блаженного Константина: "Скажи нам, філософе християнський, як може жінка Бога вмістити в утробі, на Нього ж і поглянути не можна, не лише Його народити". Філософ же, показавши на кагана і на його першого радника, сказав: "Якщо б хтось сказав, що цей перший радник не може прийняти в домі своєму кагана і погостити його, останній же раб його може прийняти його і погостити, як маю того, що так говоритиме, назвати: безумним чи розумним?" Юдеї ж сказали: "Вельми безумним є такий". Філософ же знову спитав їх: "Що є в піднебесній найдостойніше з усього видимого творіння?" Сказали юдеї: "Людина найдостойніша з усього видимого творіння, бо душею розумною, за образом Божим створеною, вшанована". Тоді сказав філософ: "Тому нерозумні ті, що називають неможливою річчю, аби в утробі єства людського помістився Бог, про якого знають, що вмістився в купині Мойсеевій. Хіба купина — творіння без чуття і душі — чесніша від душевного і розумного творіння, душею богоподібною вшанованого? У бурю і хмару, в дим і в вогонь вміщається Бог, коли являється Йову, Мойсею та Іллі, — і що дивного в тому, що в чесніше, одушевлене творіння вмістився, хотівши явитися на землі і з людьми пожити, і вилікувати їх від рани смертельної, Адамовим гріхом людському роду завданої. Адже такому найшанованішому створінню, тобто роду людському, що в тління гріховне і смертне впав, від кого б мало податися лікування і оновлення, якщо не від Самого Творця, скажіть мені? Чи не Давид провістив; "Послав Слово своє і зцілив їх". Бо Слово Отче — Син — прийшов і зцілив єство людське. Як же те Слово Отче мало зцілити людину, якби не було, наче пластир, прикладене до людини через з'єднання з людськістю. Чи хіба якийсь лікар, бажаючи зраненого чоловіка полікувати, прикладає пластир на дереві чи на камені, а не до хворого? Тому й Бог Слово своє єдинородне не до дерева, хоч і між деревами купину неопалиму можна побачити, не до каменя, хоч і на кам'яних горах Синаю і Хориву Мойсей та Ілля Його бачили, але до людини, хворобою гріховною охопленої смертельно, як цілющий пластир приклав і приєднав міцно, благоволивши Йому вселитися, дією Духа свого Святого, у чесній дівочій, а не просто жіночій, утробі і воплотитися і народитися від неї, як же Ісая провістив: "Ось діва в лоні прийме і народить Сина, і назвуть ім'я Йому Еммануїл, що означає "з нами Бог". Це пророк той зрозуміло каже, що Бог Син буде народжений на землі від чистої нешлюбної діви. А що треба було Богові вселитися в неї, спасення нашого ради, згадайте, що написано було у ваших книгах: Ахила, равин ваш, говорить, що Мойсей на горі кам'яній і в голосі труби руки простер у молитві своїй, сказав до Бога: "Не являйся нам більше, Господи щедрий, але вселися в нашій утробі, забравши гріхи наші". Якщо ж Мойсей молив Бога, аби вселився в утроби наші, то чому ви перечите нам, коли ми ісповідуємо, що вселився Бог в утробу жіночу, і не просто жіночу, але дівочу, чисту, непорочну, не досвідчену в шлюбі. Вселяється і в наші утроби, коли ми, християни, причащаємося Його в таїнственній Жертві. І прийняла вже сповнення своє давня та Мойсеева молитва, написана у ваших книгах, за свідченням Ахили, равина вашого: "Вселися, — каже, — в наші утроби, забравши гріхи наші".