Доти житіє преподобного Єпіфанія писав учень його Йоан, що був із сарацинів, спочив-бо вже він у Господі у пресвітерському сані. Далі ж після нього писав другий учень святого, вищезгаданий Полувій. Почав же він так.
Слава Богові, який дає нам життя і прославляє тих, що Його прославляють, як же прославив угодника свого Єпіфанія благодаттю чудотворення, його ж святого життя і чуд і я почасти описувачем бути сподобився. Коли-бо блаженний Йоан-пресвітер, учень святого отця нашого Єпіфанія, розхворівся до смерти, прикликав мене до себе і мовив: "Дитино Полувію". Сказав я йому: "Що велиш мені, отче?" Сказав він: "Тому що отець наш Єпіфаній не дозволяє записувати чуда, які через його святість Бог діє, прийми ці хартії, в яких я до сьогоднішнього дня потай записував його діла, і пиши ти, що віднині бачитимеш, Бог-бо додасть тобі років життя і пробудеш весь час життя свого при його святительстві. Я ж відходжу в дорогу, в яку ж усім земним іти годиться. Пильнуй же, аби не полінувався ти писати, бо і я, Богом зрушений, написав це". Тоді мовив: "Йди попроси отця, щоб прийшов до мене". Тому я пішов і прикликав Божого архиєрея. І прийшов він, сказав до хворого: "Облінився ти, Йоане, просити Бога за грішного Єпіфанія". Йоан же сказав: "Тобі, отче, годиться більше молитву нині скласти за мене, раба свого". Помолився ж святитель до Бога за хворого. І після закінчення молитви сказав Йоан до святого Єпіфанія: "Підійди ближче до мене, отче". І підійшов отець. І знову Йоан сказав: Поклади, отче, руки твої на очі мої і цілуй мене останнім цілуванням, бо вже відходжу". І поклав святитель руки на очі його і цілував його — і зразу Йоан передав дух свій Господеві. І впав святитель на шию Йоанові, плакав за ним, і цілував його, і журився печаллю великою через смерть улюбленого учня свого, і поховав його чесним похованням. Після того почав преподобний Єпіфаній мати турботу про побудову нової церкви, бо попередня церква вельми була мала, не могла вмістити людей, що збиралися на молитву, і вже зовсім постаріла. Просив тому в Бога допомоги у наміреній справі задля слави пресвятого імени Його. І чув, на молитві стоячи, голос зверху, який наказував йому почати без сумніву те діло й допомогу обіцяв. Був же у вищезгаданого громадянина Дракона-елліна син, що хворів немало часу. Про його лікування багато турбувався батько, прикликаючи досвідчених лікарів, але нічого не досягнув. Сталося ж, що й сам розхворівся. І коли святий Єпіфаній у дім його прийшов, зцілив молитвою спершу сина його, тоді і його самого — тоді Дракон повірив у Христа з усім домом своїм і хрещення святе прийняв і дав на будову церкви п'ять тисяч золотих. І побудовано було церкву кам'яну велику і прекрасну на славу Божу.
Инший того ж града Саламинського громадянин на ім'я Синисій, еллінського нечестя, багатий маєтками, мав сина єдинородного тринадцятилітнього на ім'я Євсторгій. На нього ж якась хвороба найшла і шию йому скорчила, здушила його і заморила — і був плач і крик у домі Синисія великі. Один же християнин на ім'я Єрмій, який по сусідству мешкав, сказав матері померлого хлопця: "Пані, якщо б сюди прийшов великий Єпіфаній, то воскресив би вашого сина". Вона ж зразу, повіривши сказаному, просила того ж Єрмія, щоб ішов і впросив Єпіфанія прийти до них у дім їхній. Єрмій же, пішов, прикликав Божого архиєрея. І коли увійшов святий у дім Синисія, впала жінка Синисієва в ноги Єпіфанія святого, кажучи: "Великий цілителю християнський, покажи лікарську свою майстерність на дитині нашій і воскреси її з мертвих. Якщо це зробиш, зразу зі всім домом нашим прийдемо до Христа твого". Коли вона так говорила, сказав святий Єпіфаній: "Якщо віриш у Розп'ятого, побачиш сина свого живого". Відповіла жінка: "Не маю нічого иншого в умі своєму, лише вірити в те, чи побачу дитину свою живу". Святий же, підійшовши до одра і шию померлого хлопця правицею потерши, світлим лицем поглянув на нього і тихим голосом покликав: "Євсторгію". І зразу хлопець відкрив очі свої і сів на одрі. І всі, що були в хаті тій, злякалися і дивувалися вельми. І зразу Синисій, і жінка його, і цілий дім його повірили в Христа й охрестилися з воскреслим хлопцем. І приніс Синисій святому три тисячі золотих. Той же сказав: "Я цього не потребую. Але неси те і дай урядникам церковним".