Через якийсь час, коли преподобний Пахомій опівночі на молитві стояв, ангел Господній у попередньому образі з'явився йому, кажучи: "Пахомію". Він же відповів: "Що, Господи, Пане мій?" Мовив ангел: "Воля Господня, щоб ти служив Йому і рід людський приводив до Нього". Те ангел Господній тричі промовив і пішов від нього. Пахомій же, Богові дякуючи і про перше видіння, що було йому, сповіщення отримавши, почав приймати тих, що приходили до нього й хотіли працювати для Бога. Після багатьох випробувань давав їм чернечий чин, навчаючи нехтувати світом і всім, що у світі. Був же їм прикладом життя постницького, працелюбного і смиренного — сам (хоч вже й немолодий був) служив иншим братам. Він-бо трапезу готував, і вертогради обробляв, копаючи, і садячи, і поливаючи водою зілля, він і хворим вдень і вночі служив, сам же був воротарем, і всі найостанніші діла і служіння в монастирі робилися його руками. І переконував усіх у покликанні до спасення перебувати, у псалмах й инших книгах, а найбільше у святому Євангелії повчатися. Були ж імена братів, що перші прийшли до нього, такі: Псентаїсіс, Сурос і Псой. їм завжди говорив слова Божі, багато їх наставляв. Вони ж, дивлячись на святе рівноангельне життя його, дивувалися, кажучи один до одного: "Помилялися ми, думаючи, що святими народжуються, а не за власною волею стають. І знову думали, що грішники не можуть, навернувшись, святими стати. Ось бачимо благодать Божу у святому цьому отцеві нашому: народився від нечестивих еллінських батьків, а в таке благочестя і богоугодження прийшов, що всі заповіді Божі легко виконує і є святим. У цьому ясно виявляється те, що й ми, коли захочемо, можемо наслідувати його, як же і він наслідував святих, що перед ним були. Співумираймо ж із ним, щоб і співжити з ним, бо праведно веде нас до життя вічного". І, підійшовши до святого Пахомія, казали: "Чому, отче, у ділах монастирських сам трудишся стільки? Нам самим звели, щоб працювали". Відповів їм святий: "Ярма благого, яке на себе наклав, не скину, — Христос з'єднав нас, аби разом трудилися ми спасення ради, Він мене і вас нехай утвердить у терпінні і трудах. Коли ж Господь наш збере нас більше, тоді будуть ті, що помагатимуть мені у службах монастирських". І написав їм преподобний Пахомій устави про молитву, і ручні роботи, і про сон чутливий, про їжу ж, і про одяг, і про все благочинне монастирське й чернече життя, як же раніше ангел, явившись йому, наставив його. Волею ж Бога, який закликає всіх до спасення, зійшлося до преподобного й инших братів багато, серед них же був Пекусій, і Корнилій, і Павло, і Пахомій инший, і Йоан (до них же через трохи років прилучився), і Теодор, юнак (про нього ж дивися завтра), й инші, які чули про корисне його життя, і душеспасенне праведне віри навчання, і благочинне монастирське влаштування. І за короткий час примножилося число братів, що було їх більше ста. Коли ж у якийсь день святковий належало всім разом причаститися пречистих безсмертних і життєтворних Божественних Христових Таїнств, преподобний Пахомій кликав пресвітера одного з ближніх сільських церков, і відправляв прикликаний пресвітер у монастирі їхньому Божественну Службу, і були всі причасниками Тіла і Крови Христових. Не хотів-бо смиренномудрий наставник, аби хтось з учнів його сподобився пресвітерського сану, і говорив, що корисно вельми монахам не шукати чести і начальства, а найбільше тим, що в киновії живуть, аби з тої причини не виникала між братами заздрість, і ревність, і незгода. Так, як вогненна іскра мала падає на тік: якщо не погасити швидко — цілий тік спалить, і цілого літа плоди, з великим трудом зібрані, за одну годину винищить, — так само помисел любострастя і бажання священичого чину, серед ченців впавши, якщо швидко не вимести, усі їхні багатолітні труди й духовні плоди оберне в ніщо перед Богом. Те казав преподобний, навчаючи братів смирення. Проте коли якийсь зі священиків-ченців приходив у монастир, хотів, аби з ними жив, приймав його любо і шанував як отця. Той же, дивлячись на смиренномудре життя преподобного й инших братів, намагався стати наслідувачем їхнього смирення і постницьких трудів їхніх. Був же Пахомій святий до всіх милостивий і братолюбний вельми, милосердився над старими й немічними тілом, умів і юним догоджати, велику про душі їхні маючи турботу. Зростало ж щодня число братів, вибрав деяких із них, які могли з допомогою Божою керувати і наставляти инших на чесноти, і поставив їх над иншими братами, розділивши їх на багато монастирів. Сам же, як батько, всіх дітей пильнуючи і про всіх піклуючись, кожному відповідний послух і служіння в ділах, молитви ж і посту правило, скільки кому можна понести, давав. І великий успіх мали брати від богомудрого наставника Пахомія преподобного.