Коли ж єпископ града Панополя, блаженний Вар, хотівши у граді своєму влаштувати монастир, прикликав проханням до себе преподобного Пахомія, тоді й преподобний Теодор пішов туди з отцем своїм Пахомієм. І коли була влаштована обитель, прийшов до них один філософ, хотівши розмовляти з великим старцем Пахомієм. Той же не хотів сам розмовляти з ним — зрозумів, що на спокусу той прийшов, послав до нього двох учнів своїх — Корнилія і цього блаженного Теодора. І сказав до них філософ: "Хочу з Писання розмовляти з вами". Сказав до нього святий Теодор: "Говори, коли хочеш". Філософ же сказав: "Хто, не народившись, — помер, і хто, народившись, — не помер? Хто ж помер і не стлів?" Теодор же преподобний відповів йому: "Не складне твоє питання, о філософе, проте скажу тобі: "Той, хто помер, не народившись, — Адам. Той, хто народився і не помер, — Енох. Померла і не стліла жінка Аотова, у стовп соляний перетворена. Ти ж послухай здорової нашої поради і, покинувши некорисне тобі запитування і схолястичні силогізми, приступи до Христа, Йому ж служимо, і приймеш відпущення гріхів". Він же мовчав, наче німий, і відійшов, дивуючись кмітливій відповіді. Преподобний же Теодор прожив вельми богоугодно у весь час життя свого і корився отцеві своєму аж до його кончини, і в хворобі тілесній послужив йому. Після блаженної ж кончини отця свого преподобного Пахомія також і після швидкої кончини намісника його, блаженного старця Петронія, поводирем став святому стадові і багатьма чудами збагатився, через що славний був і знаний святішому Атанасію Великому Олександрійському. Користь приносив багатьом ділами і словами, у глибокій старості до Господа відійшов, щоб стояти із преподобним Пахомієм у лику богоносних отців на небі перед престолом слави Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного у Тройці Бога, Йому ж слава навіки. Амінь.
Про цього преподобного Теодора Місяцеслов Великий пише так: "Освяченим називається, бо коли зачала його мати у лоні своїм, бачила у сні зірку пресвітлу, що з неба зійшла до лона її". Так проявив Бог свого угодника ще у лоні материнськім — освяченим бути благодаттю Святого Духа. Але тому що цього нема у Метафраста, ані в рукописах грецьких, ані у Великій Мінеї Четьї, ані в Пролозі, тому й ми цього в житії його не дали, тут же, на кінці лише, згадали. Здається, що те зоряне з неба до лона матері зішестя святого Теодора Сікеота, якого 22 квітня шануємо, як же про те в житії його написано, стосується більше, ніж цього святого Теодора, учня Пахомія. А що цього Освяченим деякі називають, то розуміти годиться, що в той час ченці в кийовії Тавенисійській не мали єрейського освячення (що в житії Пахомієвому очевидно). Його першого переконали прийняти єрейське поставлення — і через те названий Освяченим, як же і Сава преподобний, що його 5-го грудня шануємо, Освяченим називається, через те що він перший у Лаврі своїй єреєм став. Хоч про святого Теодора в житії його не сказано, чи був він єреєм, проте відомо, що не всіх святих житія детально написані, як же навіть житіє Ісуса Христа не є детально описане у Святому Євангелії. Сказано-бо, що якби про все детально писати, то цілий світ не вмістив би написаних книг. Тому цілком правдоподібно, що святий Теодор цей був єреєм і через те Освяченим називається.