Так мученик святий про Христа Господа голосно свідчив — збентежився весь ідолопоклонницький люд і, як море від вітру, хвилями зашумів. Жерці волосся своє дерли, одяг на собі шматували, розривали вінці. Народ же лютував, гидкими криками викрикаючи і до ігемона гнівно взиваючи, що такому богохульникові, смерти гідному, дає багато говорити, а не зразу мучить і карає його. Тоді ігемон більшою люттю розпалився, звелів воїнам скинути одяг з мученика і нагого на катівні повісити, аби кігтями обдирати тіло його. Встав же і сам з престолу свого від гніву, хотів своїми руками мучити святого. І лунали збентежені голоси, проголошувачі кричали, і народ, гнівом зрушений, кричав, і слуги мучити раба Христового готувалися, і знаряддя катівське в руки брали. Сам лише мученик мирний і не збентежений духом був, стояв, великий душею, наче не проти нього такий бунт піднявся. Повісили його нагого й кігтями залізними без милости дерли — світився й усміхався лицем, наче не його мучили: мав-бо помічником Господа нашого Ісуса Христа. Мучений був так довго, мінялися слуги: одні знемагали — инші брали знаряддя й мучили. Мученик же непереможний був, наче в чужому тілі страждав, весь ум свій у Господі заглибив. Теотекн-ігемон звелів найміцніший оцет із сіллю лити на рани його, тоді свічками обпалювати ребра його. Мученик же, вогнем палений, відчувши запах обпаленого тіла свого, почав відвертати трохи ніс свій. Те бачивши, ігемон зразу поспішив до нього і сказав: "Де нині, Теодоте, слів твоїх смілість? Бачу, що переможений ти муками. Справді, якби ти богів не ображав і поклонився б їхній силі, то не терпів би такого. Чи не радив я тобі, чоловікові поганому і корчмареві, не противитися велінню царя, що має владу над кров'ю твоєю?" Відповів йому мученик: "Не вважай мене, о ігемоне, переможеним муками, бачивши, що я відвернув трохи ніздрі від запаху тіла паленого, але накажи слугам своїм ретельніше виконувати наказане їм. Бачу-бо, що вони ослаблено й ліниво роблять діло своє. Ти ж нові винайди, лютіші, муки, аби пізнати силу Господа мого, який укріплює мене. Його ж допомогою утверджуючись, тебе, наче якогось найгіршого полоненого, так, як і царя твого, зневажаю". Коли так говорив святий, звелів ігемон камінням бити в уста його, і розбити щелепи його, і зуби йому вибити. Святий же приймав те биття, казав до ігемона: "Якщо й язик мій відріжеш, нічого не досягнеш. Бог наш Ісус Христос слухає і тих рабів своїх, що мовчать".